Відверто кажучи, йти на покази короткометражних картин в рамках цьогорічного МКФ "Молодість" я особливо не планував. Думав, зайду на півгодинки, а потім - на один із прес-показів. Але переглянувши перші роботи, твердо вирішив, що варто залишитися. Навіть більше: після стрічок міжнародної конкурсної програми продовжив перегляд ще й учасників національного короткометражного конкурсу.

Міжнародний конкурс

Власне, потрапив я вже на завершальний, четвертий блок показів. До того ж, організатори вирішили перед тим показати ще два фільми зі студентського конкурсу. Кубинська документальна картина "Рай" розповідає про один з регіонів країни, де найбільший рівень самогубств серед населення. У центрі уваги - суїцид одного 12-річного хлопчика, і якось дивно, що дитина, котра анітрохи не злякалася, коли , якщо я правильно пам'ятаю, її трохи не роздавив віл, вирішила піти з життя. Хоча місцеві мешканці вважають самогубство актом хоробрості, і як дорослі, так і діти жваво обговорюють, хто і яким способом намагався піти з цього життя. Ще одна продемонстрована студентська короткометражка "Динозавр" - дотепна, і на відміну від попередньої, оптимістична стрічка про відносини між батьком і сином та спроби першого відволікти увагу дитини від динозаврів. Хороша, педагогічно цінна історія з продуманими та чудово втіленими персонажами.

У програмах кінофестивалю "Молодість" окремі фільми можуть мати прив'язку не до однієї програми. Скажімо, "Фестиваль фестивалів" і "German Wave" або "Франкомовне кіно" та "Sunny Bunny". Якщо застосувати таке до робіт короткого метру, то "Динозавра" з повним правом можна було включати до програми "Молодість - дітям", і ще додати до цього переліку непальську картину "Потенціал Пунте" про прагнення хлопчика стати володарем омріяної шини, щоб і його долучили до ігор з однолітками, та турецько-вірменську стрічку "Зіазан", в якій дівчинка залазить у валізку до свого дядька, аби таким чином потрапити до Туреччини й привезти друзям тюбики з шоколадом.

Решта картин того показу відносились до європейського кінематографа. Стрічка "Німецька вівчарка" - цікава анімаційна візуалізація монологу про ставлення до німців після ІІ Світової війни. Неспішна оповідь угорської "Провінції" допомагає краще відчути стан переосмислення цінностей, що його переживає головний герой після того, як його вен ламається в якійсь глушині й хлопцю доводиться пожити там кілька днів. Не може не схвилювати мелодраматична мініатюра "Востаннє в Парижі" - про те як заклопотана донька знаходить вихід із ситуації, коли і роботу залишити не можна, і треба виконати дану матері обіцянку відвезти її до столиці Франції. А на завершення блоку - абсолютно закономірно фільм "Іспит". Ця шестихвилинна антиутопічна комедія з жорстким фіналом просто дає по голові розімлілим від медитативного характеру попередніх творів.

Національний конкурс

Організатори наполегливо й натхненно запрошували журналістів на обговорення фільмів національного короткометражного конкурсу. На жаль, не зміг бути на цих дискусіях, бо поспішав на наступні покази, аел спробую поділитися своїми спостереженнями у форматі цієї статті. 

Не можу не погодитися, що рівень учасників (принаймні, судячи з тих двох показів, на яких вдалося побувати) доволі високий. Хоча й були особисто для мене прикрі розчарування. Скажімо, картина Каннської лауреатки Марини Вроди "Равлики". Я, звичайно, розумію, що треба показувати життя таким, як воно є, але коли вже наші "пальмоносні" кінематографісти перестануть захоплюватися "чорнухою"?!

Інша справа - мультиплікатори. От кому не позичати оптимізму та цікавих ідей. Тут і казка а-ля Льюїс Керролл "Дівчинка з риб'ячим хвостом" з голосами Олега Скрипки та Сніжани Єгорової, і коротесенька проста, але струйова "Затичка" про те, чим кожен із нас заповнює місце зліва від грудей, і нарешті "Жуйка", де дотепно розповідається про життя з погляду жувальної гумки та бажання польоту, яке несподівано виникає в неї.

Не можу не згадати про стрічки "Seni Sevem / Тебе кохаю" та "Ніжність". Їх об'єднує хронологічно нелінійно представлений сюжет: перемішані події умовно теперішнього часу, події менш і більш віддалені в ретроспективі. І в обох картинах творці поміщають своїх героїв у драматичні чи навіть трагічні ситуації, в яких їм доведеться зробити болісний і непростий вибір.

Загалом, жанрова й тематична різноманітність представлених у національному конкурсі короткометражних фільмів доволі широка: документалістика «Бекендор» про однойменне рибальське селище, відеокліп «Не вбивай», видовищні «Козацькі байки» з виразними етномотивами та сценами єдиноборств.