Наші предки уважно слідкували за тим, яким буде день Стрітення. Вони вірили, що так можна передбачити, чи скоро відійде зима та настане тепло.
Стрітення – це свято, яке знаменує початок кінця зими, останнє з найбільших християнських свят перед Великоднім постом. Ще будуть морози і холод, може добряче прикидати снігом, але передчуття весни вже витає у повітрі.
Цей день відзначають 2 лютого. Стрітення має як релігійне підґрунтя, так і народно-обрядове. У давнину наші предки намагалися передбачити за погодою, чи надовго ще затримається холод та яким буде врожай. У церкві цього дня відбувається урочиста служба з водоосвяченням та освяченням свічок.
Стрітення Господнє у християнстві
2 лютого християни вшановують подію з Євангелія, яка сталася на 40 день після народження Ісуса Христа. Богородиця та Йосиф принесли своє немовля до храму, щоб посвятити його Богові та віддати за нього символічну жертву.
За тогочасним звичаєм у жертву приносили ягня та голуба. Якщо ж сім’я не мала змоги пожертвувати стільки, дозволялося принести дві голубки. З іконографії бачимо, що земна сім’я Ісуса не була заможною, адже на релігійних зображеннях на честь цього свята бачимо саме дві голубки.
У храмі Марія і Йосиф зустрічають праведного Симеона, який все життя чекав на зустріч з Господом. Коли він побачив Ісуса, то зрозумів, що це і є довгожданий Месія.
Старець Симеон пророкував про велич Ісуса, його складний шлях та муки, які доведеться пізнати материнському серцю Марії. За переказами, Симеон помер наступного дня після цієї зустрічі й на той час йому було понад 300 років.
Стрітення – це єдине серед дванадесятих (дванадцяти найбільш шанованих) свят у християнстві, яке за уставом одночасно є і Богородичним, і Господнім (тобто таким, яке вшановує і Бога, і Богоматір).
Стрітення в народних звичаях
Наші предки у цей день зазвичай не працювали, а уважно придивлялися до погоди. Старі люди казали, що в цей день "Лютий до березня в гості приїжджає", тож хто кого переборе на Стрітення, такою й буде погода до кінця березня.
Етнограф Василь Скупратівський у своїх книгах згадує інші народні назви цього свята: Зимобор та Громниці. Якщо перша назва легко асоціюється зі значенням свята, то друга не така очевидна. Вона пов’язана зі свічками, які освячували у цей день в церкві. Вважалося, що якщо запалити таку свічку в хаті під час грози, то вона вбереже дім від влучання блискавки та пожежі. Її також вкладали в руки тому, хто помирав, щоб полегшити відхід на той світ.
Свічку після повернення з храму запалювали в домі, "щоб мороз дерев не побив, а весняна повінь посіви не пошкодила". Потім її зберігали на покутті – найголовнішому, почесному кутку в домі, який був розміщений по діагоналі від печі. Скуратівський пише, свічки ці часто мали форму трійці (тризубчасті) та були оздоблені візерунками та розписом.
Стрітенську освячену воду люди наділяли такими ж чудодійними властивостями, як і Йорданську. Її зберігали увесь рік, натирали нею хворі місця, давали пити від пристріту, вроків чи хвороб, викликаних "поганим оком".
Василь Скуратівський пише, що нею також батьки благословляли синів, проводжаючи на війну.
Прикмети на Стрітення
Свята народно-обрядового календаря були для господарів перш за все можливістю передбачити погоду та відповідно і врожай. Ось які були спостереження наших предків про прихід весни та зиму у давнину:
Якщо на Громницю сонце ясне буде, то більш ніж перед тим снігу випаде всюди.
Як на Стрітення метіль дорогу перемітає, то корм відмітає.
Як на Стрітення капає з стріхи – не найдеться з літа потіхи.
Дуй, не дуй, не к Різдву йде, а к Великодню.
Якщо на Стрітення півень нап’ється на порозі, то на Явдохи (Євдокії, 1 березня) віл напасеться на дорозі.
Якщо вранці випав сніг – на хороший урожай ранніх хлібів; якщо в полудень – зернові будуть середні; увечері – на недорід (неврожай).
Зимобор з відлигою – на ранню і теплу весну; зі снігом – на дощову й тривалу; коли хуга – весна буде пізня й холодна; якщо в цей день не видно сонця – чекай суворих морозів.
