На фото: психологиня Ольга Котенко
«У мене ВІЛ. Як сказати про це чоловіку/дружині? Як мені із цим жити?», – найпоширеніше запитання серед людей з ВІЛ, які ми чуємо після тестування й отримання позитивного результату в межах проєкту «Інновації для подолання епідемії ВІЛ».
Що робити і як розрадити – про це поспілкуємося із
психологинею БО «100 відсотків життя. Кропивницький» Ольгою Котенко.
– Чому позитивний ВІЛ-статус зазвичай стає шоком для людини, попри те, що вже доведено, що життя може бути повноцінним, довгим і з усіма його перевагами?
– Річ у тім, що знання про якесь явище й момент, коли людина дізнається про те, що воно близьке до неї можна ототожнювати.
Багато клієнтів описують свій стан - як шоковий, коли дізнаються про статус. І це нормальна реакція на будь-що неочікуване. У моїй практиці було багато пар, які живуть відкритим статевим життям, водночас новина про вагітність їх шокувала.
Натомість важливо зрозуміти, що саме стоїть за цим шоком. Якщо людину шокує, що в неї ВІЛ, – це може бути про страх померти, страх невідомого, думки про зраду партнера, страх, що про зраду стане відомо тощо. У будь-якому випадку, перед людиною – непростий шлях прийняття та усвідомлення.
Якщо йдеться про близьку людину, яка дізналася про те, що в неї ВІЛ, будьте поруч. Якщо треба вислухати – слухайте, запитує вашу думку – будьте щирі, не хоче говорити – помовчіть. Головне – показати, що ви не засуджуєте й готові підтримати, ставитеся з розумінням, не ігноруєте.
– Як прийняти ВІЛ-позитивний статус?
– На жаль, інструкції немає. Тут радше можна виокремити маркери (симптоми, ознаки), які вказують на те, що людина не прийняла свій статус і порадити в такому випадку працювати з психологом. Або, якщо ви самі помітили в себе такі ознаки, то варто звернутися до фахівця.
Наприклад, коли людина нікому зі свого оточення не відкриває свій статус; плаче, коли розмова заходить про ВІЛ; живе в страху, що хтось дізнається; під час розмови не називає ВІЛ «ВІЛом», а говорить: «Ну, оця болячка, ну, у мене ж цей… ну, як я про таке дізналася (дізнався)».
– Як узагалі розповісти близьким, зокрема, партнеру, про те, що в людини ВІЛ? На яку реакцію можна очікувати та як до неї підготуватися?
– На жаль, конкретної інструкції немає. Основне, що треба розуміти, – це розповідати про статус тільки тоді, коли у вас є відчуття прийняття та усвідомлення себе з хворобою. Коли є відчуття впевненості відстоювати себе й розуміння, що в разі неприйняття інформації іншою людиною, ваша думка про себе не зміниться, ви не почнете думати про себе гірше.
Якщо коротко: говоріть про це тільки тоді, коли відчуєте в собі впевненість і готовність, коли зрозумієте, що реакція може бути як позитивна, так і негативна, і ви готові до будь-якої з них.
– Як звикнути до приймання АРТ? Що робити, якщо соромно приймати таблетки на людях?
– Звикнути допоможе тільки час. Звісно, якщо немає побічних дій. Якщо є – обов’язково треба обговорити з лікарем. А потім скористатися допоміжними засобами: будильник, нагадування в телефоні, записки на холодильнику, спеціальні «теблетниці».
Якщо вам соромно приймати таблетки на людях, тоді не варто цього робити. Навіщо боротися з “вітряними млинами”?! Гадаю, достатньо місць, де це можна зробити наодинці.
Якщо ж ви змушені перебувати з іншими людьми у просторі, звідки неможливо вийти й побути наодинці, то не обов’язково говорити, що це АРТ. І, взагалі, ви не зобовʼязані пояснювати це комусь. Якщо спитають – можна просто відповісти, що це вітаміни абощо.
– Як довіряти партнеру чи партнерці з ВІЛ?
– Якщо ви любите свого партнера чи партнерку, то турбуватися про нього – це запорука міцних, стабільних і довірливих стосунків. І, якщо ця довіра сформована, то неважливо: є в людини ВІЛ - чи немає. Тому що тоді люди мають можливість відкрито говорити про свої страхи та тривоги. А якщо є діалог, то можна знайти вихід із будь-якої ситуації.
Зручний пункт для тестування на ВІЛ у Кіровоградській області можна знайти на сайті: https://testporuch.phc.org.ua/regions/kirovohradska-oblast/
