Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Під час звільнення працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України має бути виконане дотримання певного порядку вивільнення та враховано переважне право на залишення на роботі, порядок якого передбачений ст. 42 КЗпП України. Крім того, у разі звільнення за цією підставою, діють обмеження щодо звільнення окремих працівників, установлені ст. 184 КЗпП України.

У період відпустки по догляду за дитиною до 3 років за жінкою зберігається робоче місце, про це вказано в ст.2 Закону України «Про відпустки». У вимогах ст. 184 КЗпП України заборонено звільнення вагітних жінок, які мають дітей до 3 років.

Щодо переведення та працевлаштування жінок, які перебувають у декретній відпустці

Під час ліквідації підприємства з правонаступництвом, звільнення жінок, зазначених у ч. 3 ст. 184 КЗпП України, можливе лише за п. 5 ст. 36 КЗпП України шляхом переведення на інше підприємство, установу, які є правонаступниками. При цьому правонаступник зобов’язаний прийняти таких жінок на роботу у порядку переведення.

У разі повної ліквідації звільнення таких жінок відповідно до вимог ст. 184 КЗпП України відбувається з обов’язковим працевлаштуванням. Власник чи уповноважений орган здійснює їх працевлаштування самостійно або через державну службу зайнятості.

У разі, якщо працівника звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, підстав для поновлення працівника немає. Але, при невиконанні власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом протягом трьох місяців обов’язку по працевлаштуванню звільненого працівника за п. 2 ст. 36 КЗпП України, зокрема вагітної жінки, за заявою такої особи може вирішуватися спір не про поновлення на роботі, а про виконання зобов’язання по працевлаштуванню.