Фінансування шкіл – це, напевно, одне із найгостріших питань місцевого самоврядування під час коронавірусного спаду економіки. Нагадаємо, що шкільні кошториси станом на зараз наповнюються, переважно, за рахунок державного та місцевого бюджетів. Державна освітня субвенція спрямовується на оплату праці педагогічних працівників. А усі інші витрати – утримання та ремонт майна, комунальні та інші послуги, бюджети розвитку, оплата праці непедагогічних працівників тощо – лягають на плечі місцевого самоврядування. І за цих непростих умов саме місцеве самоврядування є відповідальним за надання освітніх послуг високої якості.

У законі України «Про освіту» йдеться про те, що держава забезпечує асигнування на освіту в розмірі не менше, ніж 7% ВВП за рахунок коштів державного, місцевого бюджетів та інших джерел фінансування, не заборонених законодавством. На об’єм фінансування шкільної освіти, серед іншого, впливають такі тенденції:

·видаткова частина бюджету України більша за дохідну (дані Мінфіну);

·падіння реального ВВП України у 2020 р. на 5,9 % (прогнози експертів Українського незалежного аналітичного центру «Інститут економічних досліджень та політичних консультацій».

За цих умов велика частина відповідальності за достатність коштів шкільного бюджету лягає на плачі місцевих рад та адміністрацій шкіл. На запитання «де школам брати кошти?» міститься відповідь, знову ж таки, у законодавстві. Законами України «Про освіту» та «Про повну загальну середню освіту» передбачена фінансова автономія шкіл та можливість диверсифікації фінансових джерел. 

Ними можуть бути:

·гранти вітчизняних і міжнародних організацій;

·дивіденди від цінних паперів, відсотки від депозитів і розміщення котів спеціального фонду на поточних рахунках банків державного сектору;

·доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;

·плата за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані на замовлення підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб;

·плата за надання освітніх та інших послуг відповідно до укладених договорів;

·добровільні внески у вигляді коштів, матеріальних цінностей, нематеріальних активів, одержаних від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб;

·інші джерела, не заборонені законодавством.

Але для того, щоби максимально скористатися всіма законодавчими можливостями школі необхідно зробити перший крок – ввести фінансову автономію та удосконалити власну фінансово-господарську діяльність.

КОО ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення» за фінансової підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні розробила гру «Знайди свою шкільну фінансову автономію». Гра дозволяє навчитися крокам введення фінансової автономії в школах та дає загальне розуміння того, як фінансова автономія може прислужитися середній школі. Посилання на гру можна знайти тут.

За словами Алли Волошиної, координаторки цього проєкту: «Громада, влада та бізнес мають об’єднати свої зусилля для того, щоби максимально допомогти кожній школі. Діти за будь-яких умов мають отримати якісну шкільну освіту та повною мірою реалізувати своє базове право згідно згідно Конвенції про права дитини».

Державний бюджет України 

Макроекономічний прогноз України – Коронакриза (квітень, 2020)