Витяги з нового законопроекту, що скоро буде винесено на розгляд уряду.
Мінекономіки пропонує чітко визначити трудові відносини. В новому законопроекті про працю, який ми скоро винесемо на уряд. На сьогодні такого визначення немає. Його відсутність дозволяє створювати проблеми бізнесу при перевірках і погіршує права робітників.
Стаття 13.
1. Наявність трудових відносин може встановлюватися за такими ознаками:
1) особі регулярно виплачується винагорода у грошовій або натуральній формі за роботу, виконувану(послуги, надані) в інтересах іншої особи;
2) особисте виконання особою роботи(надання послуг) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою за дорученням та під контролем особи, в інтересах якої виконуються роботи(надаються послуги), або уповноваженої нею особи;
3) робота виконується(послуги надаються) на визначеному особою, в інтересах якої виконуються роботи(надаються послуги), або уповноваженою нею особою, робочому місці з дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку;
4) особа виконує роботи(надає послуги) аналогічні за змістом та характером роботі, що виконується штатними працівниками роботодавця;
5) організація умов праці, зокрема, надання засобів виробництва(обладнання, інструментів, матеріалів, сировини, робочого місця) забезпечується особою, в інтересах якої виконуються роботи(надаються послуги), або уповноваженою нею особою;
6) тривалість робочого часу та часу відпочинку встановлюється особою, в інтересах якої виконуються роботи(надаються послуги), або уповноваженою нею особою.
Також чітко визначаються умови для розірвання трудового договору.
Стаття 33. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника
1. Працівник має право в будь-який час з власної ініціативи розірвати трудовий договір, попередивши про це роботодавця письмово або зазначеними у трудовому договорі засобами електронного зв’язку не менше ніж за два тижні.
Трудовим та/або колективним договором може бути передбачено перелік поважних причин, відповідно до яких працівник має право розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, про який він просить.
Трудовим договором, укладеним з керівником юридичної особи, його заступником, головою, членами наглядової ради та/або виконавчого органу, керівником представництва іноземної юридичної особи може бути передбачено інший строк попередження працівником роботодавця.
2. Відмова роботодавця укласти додаткову угоду про розірвання трудового договору на підставі, зазначеній у цій статті, є грубим порушенням трудового законодавства.
3. Забороняється шляхом застосування мобінгу(цькування), насильства, погроз, введення в оману або в інший спосіб примушувати працівника до розірвання трудового договору з його ініціативи проти його волі.
Стаття 34. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника у зв’язку з порушенням роботодавцем умов трудового договору.
1. Працівник має право з власної ініціативи розірвати у строк, про який він просить, трудовий договір у зв’язку з порушенням роботодавцем умов трудового договору.
2. Для припинення трудового договору за цією підставою працівник зобов’язаний навести фактичні дані, що стосуються порушення роботодавцем умов трудового договору.
3. У разі відмови роботодавця підписувати додаткову угоду, що передбачає розірвання трудового договору на цій підставі, трудовий договір розривається працівником в односторонньому порядку шляхом надсилання роботодавцю в спосіб, визначений трудовим договором, або рекомендованим листом із повідомленням про вручення заяви про розірвання трудового договору у зв’язку з порушенням роботодавцем його умов з наведенням фактичних даних, що стосуються порушення роботодавцем умов трудового договору.
4. У разі розірвання трудового договору з підстав, визначених цією статтею, роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові компенсацію у розмірі визначеному трудовим договором, але не менше 50 середньоденних заробітних плат.
5. Спори, пов’язані з відсутністю згоди роботодавця на розірвання трудового договору за цією підставою, та/або відмовою виплачувати компенсацію, передбачену частиною третьою цієї статті, вирішуються в порядку встановленому для вирішення індивідуальних трудових спорів.
Стаття 35. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця
1. Роботодавець має право з власної ініціативи розірвати трудовий договір з працівником.
2. Про рішення розірвати трудовий договір з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, роботодавець повинен письмово або зазначеними у трудовому договорі засобами електронного зв’язку повідомити працівника у строк:
1) не менше ніж 15 днів — якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить не більше 6 місяців.
2) не менше ніж 30 днів — якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад 6 місяців;
3) не менше ніж за 60 днів — якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад п’ять років;
4) не менше ніж за 90 днів — якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад 10 років.
3. За домовленістю сторін строки попередження, зазначені у частині другій цієї статті, можуть бути замінені грошовою компенсацією у розмірі, визначеному трудовим договором, але не менше середньоденного заробітку працівника за кожен робочий день зменшення строку такого повідомлення.
4. Роботодавець має право без згоди працівника замінити строки попередження, передбачені частиною першою цієї статті, грошовою компенсацією у розмірі, визначеному трудовим договором, але не менше подвійного середньоденного заробітку за кожен робочий день зменшення строку такого попередження.
Порядок розрахунку середньоденного заробітку визначається Кабінетом Міністрів України.
5. У разі відмови працівника підписувати додаткову угоду, що передбачає розірвання трудового договору на цій підставі, трудовий договір розривається роботодавцем в односторонньому порядку шляхом надання працівнику в спосіб, визначений трудовим договором, або рекомендованим листом із повідомленням про вручення інформації про розірвання трудового договору.
6. Спори, пов’язані з відсутністю згоди працівника на розірвання трудового договору за цією підставою, вирішуються в порядку встановленому для вирішення індивідуальних трудових спорів.
Стаття 36. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у зв’язку з порушенням працівником умов трудового договору
1. Трудовий договір може бути розірвано з ініціативи роботодавця у зв’язку з порушенням працівником умов трудового договору понад два рази протягом 180 календарних днів. Перелік умов трудового договору, порушення яких є підставою для його припинення відповідно до цієї статті, визначається у трудовому договорі.
2. Роботодавець зобов’язаний навести фактичні дані, що підтверджують порушення працівником умов трудового договору.
3. У разі відмови працівника підписувати додаткову угоду, що передбачає розірвання трудового договору на цій підставі, трудовий договір розривається роботодавцем в односторонньому порядку шляхом надання працівнику в спосіб, визначений трудовим договором, або рекомендованим листом із повідомленням про вручення інформації про розірвання трудового договору у зв’язку з порушенням працівником його умов з наведенням фактичних даних, що стосуються порушення працівником умов трудового договору.
4. Спори, пов’язані з відсутністю згоди працівника на розірвання трудового договору за цією підставою, вирішуються в порядку встановленому для вирішення індивідуальних трудових спорів.
5. Невідповідність працівника займаній посаді, виконуваній роботі не вважається порушенням працівником умов трудового договору.
Найбільш жваву дискусію викликало питання за яких умов має право звільнити робітника керівництво компанії.
В законопроекті написано, що це можна зробити просто за бажанням керівництва. Але тоді керівництво має заплатити два місяця або більше зарплати.(Звичайно є винятки — наприклад представників профспілок не можна так звільнити, тощо).
Противники такого звільнення кажуть, що потрібно захищати робітника. Ті хто підтримують, кажуть, що є багато прикладів коли людина просто«врєдіт», і її потрібно звільнити якнайшвидше. Наприклад, вона краде гроші і каже що це не вона. Поки це пройде в судах, півкомпанії вкрадуть. Тут краще звільнити людину та заплатити їй штраф у вигляді кілька місяців зарплати. До речі, по факту так і відбувається. Людину попереджують про звільнення за два місяця і просять не ходити на роботу. Вона і сама цьому рада. Але зарплату платять поступово і інколи навіть затримують, а не виплачують моментально.
