Звільнення працівника з інвалідністю за ініціативою роботодавця з мотивів інвалідності заборонено.

Пункт 2 статті 40 КЗпП передбачає розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, зокрема, у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи.

Отже, звільнення працівника з інвалідністю на підставі пункту статті 40 КЗпП можливе лише у разі:

- відсутності вакантного робочого місця, посади, на які повинен перевести роботодавець працівника відповідно до медичного висновку;

- відмови працівника від переведення на іншу роботу згідно з рекомендаціями медичного висновку;

- якщо згідно з медичним висновком працівник визнається непрацездатним і не визначаються види робіт, які він може виконувати в силу такої його працездатності та необхідності охорони його здоров'я. Відповідно до зазначеного, якщо працівникові згідно з рекомендованим висновком МСЕК протипоказана важка фізична праця, перевантаження і він відмовився від переведення на легшу роботу, то такий працівник підлягає звільненню за пунктом 2 статті 40 КЗпП з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку.

Захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується у судовому або іншому порядку, встановленому законом.