Кіровоград24: портал про місто

Кіровоград24: портал про місто

Розділ: суспільство
Автор: Дмитро Шульга, фото – з родинного архіву Олени Вінокурової та Дмитра Андріянова
Дата: 12 листопада, 10:17
Документ знаходиться за адресою: http://kirovograd24.com/society/2019/11/12/zoloti-vitannja-kropivnitskomu.htm
суспільство, 12 листопада, 10:17

Золоті вітання Кропивницькому

Дмитро Шульга, фото – з родинного архіву Олени Вінокурової та Дмитра Андріянова


Мистецтво – чи не найкоротший шлях до порозуміння, незалежно від географічних, особистісних чи вікових характеристик. Зайвим доказом цьому стали події, що супроводжували відкриття виставки «Вас вітає Золоте» 12-річного Дмитра Андріянова з однойменного міста на Луганщині. Адже окрім урочистої церемонії відкриття 7 листопада в галереї «Єлисаветград», Дмитро провів зустрічі й майстеркласи з авторської техніки «пластиліновий барельєф» у дитсадочку, художній та загальноосвітніх школах міста. І навіть за той нетривалий час спілкування з кропивницькими школярами уже було домовлено про спільні артпроєкти.





Пам’ятності для всіх учасників цього мистецького процесу додало те, що виставка у Кропивницькому фактично стала першою(!) персональною стаціонарною для Дмитра Андріянова та людини, котра найбільше переживає за всі успіхи та прикрості юнака – його наставниці й бабусі Олени Вінокурової. З початком АТО, коли з прифронтового міста почали виїжджати люди, у тому числі вчителі, пані Олена вирішила піти викладати в місцеву школу мистецтв, де на сьогодні вона навчає Дмитра та ще кількадесят юних земляків малювати, ліпити, створювати хендмейд вироби в різних техніках, бодай таким чином відволікаючи своїх вихованців від драматичних моментів життя в містечку на лінії розмежування.





Хоча практично половину своїх років Дмитро прожив за лічені кілометри від лінії фронту, військової тематики у представлених роботах не спостерігалося (за винятком хіба все ж таки відсторонених від реальності «Космовійн»). Натомість його рідне Золоте постає теплим і затишним, з будинками, що «світяться» жовтими й блакитними вікнами – як у картині «Зима в моєму місті». Дивно, що на такий образ ще досі не звернули увагу очільники міста – подібне зворушливо-патріотичне зображення так і проситься стати брендом Золотого.


Не знаю, наскільки навмисне так виходить (оскільки Дмитро твердить, що глядач сам повинен зрозуміти для себе, що зображено на його картинах – тому наважуся на такий висновок), але саме золоті кольори переважають у виставлених роботах: і в пейзажних замальовках, і в побутових картинах, і на анімалістичних полотнах. Щодо останнього, то важко знайти на виставці картину, де б не було чи то котика, чи то якоїсь пташки. Іноді тварини постають у дуже зворушливих деталях, наприклад на одній з робіт кіт відчайдушно видряпується по стіні до кімнати, де сидить за комп’ютером хлопчик. В іншій картині Дмитро демонструє свою любов до читання (власне, тур до Кропивницького не обійшовся для юнака без відвідин книгарні та поповнення бібліотеки одразу кількома книжками): в роботі «Гортаючи «Кобзар» вгадуються ілюстрації до відомих Шевченкових текстів, а об’єднує все власне книга.



Хоча я раніше зауважив, що в представлених на виставці картинах не простежується тема сучасної російсько-української війни, проте актуальних соціальних проблем Дмитро Андріянов таки торкається. Так, у роботі «Україна вільна і незалежна» можна побачити й потужний Одеський морський порт, і ультрасучасний Інститут енергетики, і відновлений Донецький аеропорт, а на острові посеред Дніпра – загадкову похмуру будівлюу формі башти. Як зізнався нам автор, це… виправний заклад для корупціонерів.







На тлі яскравих полотен помітно вирізняється робота, присвячена Голодомору 1932-33 років «Темні ворони темних часів», з представлених найбільш насичена метафорами. Улюблені Дмитром-митцем птахи цього разу похмурі й загрозливі, а один з воронів з люлькою в дзьобі та серпом і молотом в лапах ну дуже вже нагадує Сталіна.


І хоч Дмитро Андріянов та Олена Вінокурова вже повернулися до рідного Золотого, теплі пластиліново-барельєфні вітання залишаються у Кропивницькому як мінімум до кінця осені й побачити їх можна у галереї «Єлисаветград».





            

464Перегляда
Інші матеріали розділу Версія для друку

Коментарі

Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!
Напишіть ваш коментар
Ім'я:
Коментар: