Відносини з утримання між батьками та дітьми регулювалися у радянські часи імперативними нормами Кодексу про шлюб та сім'ю. Якщо навіть матір та батько дитини домовлялися про розмір аліментів, які він зобов'язувався платити на дитину, цей договір міг бути розрахований лише на добровільне його виконання. Кожна із сторін могла у будь-який час відмовитися від нього. І тоді розмір аліментів суд визначав відповідно до закону.

Зараз договорів у сфері відносин з утримання між батьками та дітьми, у яких кожен із них є управненою особою або носієм обов'язку, декілька. Сьогодні розглянемо один з них.

 Укладення  договорів про виховання дитини та виплату аліментів значно спрощує процедуру розірвання шлюбу. За таким договором не суд, а самі батьки можуть визначити та узгодити самостійно свої права та обов’язки щодо виховання дитини.

У такому договорі батьки самостійно визначають умови договору. Такими умовами можуть бути зокрема:

- з ким та де проживатиме дитина після розлучення батьків;

- які повинні бути умови проживання. Та яку участь у забезпеченні умов життя дитини прийматиме той з батьків хто проживатиме окремо;

- обов’язок повідомити іншого з батьків про зміну адреси місця постійного проживання дитини. Наприклад можна вказати застереження, щодо заборони вивезення дитини на постійне місце проживання за кордон;

- врегулювати порядок відвідання, проведення часу та відпочинку разом з батьком, якщо дитина залишилась з мамою, зафіксувати кількість днів та години;

- домовитись та визначити яку участь у вихованні дитини буде приймати той хто проживатиме окремо.

Також цим договором регулюється сума аліментів, які сплачуватимуться на утримання дитини. У цьому договорі батьки можуть визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку, терміни сплати (до 10 чи до 15 числа), періодичність (щомісячно, щодекадно чи щоквартально). Сторони можуть домовитися про так звану капіталізацію платежів - тобто про одноразове внесення на банківський рахунок певної грошової суми на весь час до досягнення дитиною повноліття, з правом одержання щомісячних відсотків.

Сторони можуть домовитися, скажімо, про те, що той з батьків, хто сплачує аліменти, забезпечуватиме дітей щорічно літнім та зимовим одягом, купить для них оргтехніку чи піаніно, оплачуватиме комунальні послуги.

Єдина умова такого договору - рівень матеріального забезпечення дитини не може бути нижчим від того, що визначений у Кодексі.

В разі не виконання одним з батьків свого обов’язку щодо сплати аліментів, нотаріус