Статтею 313 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України.

Діти, громадяни України, які не досягли шістнадцяти років, мають право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Згоду батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників на виїзд дитини за кордон слід оформляти у вигляді заяви, та справжність підпису на такій заяві повинна бути нотаріально засвідчена.

Місце вчинення цієї нотаріальної дії не залежить від місця проживання заявників або місця проживання дитини.

Правила перетинання державного кордону громадянами України передбачають, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.

 Згідно з вимогами п. 3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі. Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі осіб, які уповноважені обома батьками, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою обох батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі. Таким чином, заява повинна містити інформацію про конкретну поїздку ( державу та строк перебування) та не може бути « на всі випадки життя».

Особливим питанням є оформлення заяв про виїзд дитини до країн – учасників Шенгенської угоди. Шенгенська зона включає в себе 26 європейських держав, що приєдналися до однойменної угоди, підписаною в місті Шенген (Люксембург) в 1985 році. Шенгенська зона діє як єдина держава з прикордонним контролем на зовнішньому кордоні — при в’їзді та виїзді із зони, але без прикордонного контролю на внутрішніх рубежах держав, які входять у цю зону. До Шенгенського простору входять 22 з 28 держав-членів ЄС (держави-члени ЄС, окрім Великої Британії та Ірландії, Кіпру, Румунії, Болгарії та Хорватії), 3 країни Європейської економічної зони (Ліхтенштейн, Норвегія та Ісландія), та Швейцарія. Тому, для перебування в цих країнах достатньо в заяві про згоду на виїзд дитини за кордон зазначати державу в’їзду до Шенгенської зони.

Засвідчення справжності підпису на документах - дія, за якої нотаріус підтверджує, що підпис на певному документі зроблено саме тією особою, яка звернулась до нотаріуса. Нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою. У разі якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заяву підписується інша фізична особа, нотаріус установлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього.

Для посвідчення нотаріусом справжності підпису  на заяві про згоду батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників на виїзд дитини за кордон необхідно, щоб особи, які підписують таку заяву, з’явились до нотаріуса особисто, маючи при собі документ, за яким встановлюється особа. Як правило, це паспорт (з вклеєною фотокарткою по досягненні особою 25 та 45 років). Також, необхідно мати податковий номер, свідоцтво про народження дитини та знати дані супроводжуючої особи ( прізвище, ім’я по батькові, місце реєстрації, та бажано дату народження або податковий номер для ідентифікації супроводжуючої особи).