У селі Червоний Яр на Кіровоградщині проживають 537 людей й 65% жителів відвідують бібліотеку. Наймолодшому читачеві шість років, найстаршому – 96. Люди люблять читати, більшає відвідувачів після закінчення осінньо-польових робіт.
Про це Суспільному розповіла бібліотекарка Валентина Силкіна.
30 вересня щороку відзначають Всеукраїнський день бібліотек.
Закохує у книгу місцевих жителів
Валентині Силкіній — 61 рік, з них 42-а – працює бібліотекаркою в селі Червоний Яр. Прийшла у 19 років й відтоді закохує у книгу місцевих жителів. Двічі на тиждень розносить літературу тим, хто через вік чи стан здоров'я прийти сам не може. Таких читачів — семеро.
Любові Червонець носить книги протягом останніх шести років. Жінка не виходить з двору через інвалідність.
«Я люблю читати про любов (сміється – ред.). Стара, 72 роки, а про любов читаю. За інших хвилююся, буває, й плачу, бо вже нервова система порушена».
Наталія Мельник записалася до книгозбірні 10 років тому. Ходити туди не може через інвалідність. Зі слів жінки, завжди чекає, що принесе почитати бібліотекарка.
«Дуже люблю читати книжки про любов, де все добре і немає війни».
Бібліотеку відвідують 350 жителів села
У селі проживає 537 людей, з них 350 — відвідують бібліотеку. Червоноярська книгозбірня — це дві кімнати. Одна з літературою для дорослих, інша — для дітей. Усього мають 3 100 книг. З них — тисяча — дитячі, розповіла Валентина Силкіна.
«Ми потребуємо оновлення фонду, тому що він дуже старий. Немає надходжень нової літератури. От у мене є читачка, яка перечитала вже всі книги. Вона заходить і каже: "Валентино Петрівно, є нова література?" Я кажу: "Немає". Ну що ж це таке?»
Нової літератури немає
Щоб не втрачати читачів й зацікавлювати їх, на деякий час бере літературу у бібліотеці з сусіднього села. Порахувала, за три останні роки отримали 89 книг з обмінного фонду обласної наукової бібліотеки імені Чижевського.
«Немає нових книг, цей фонд уже весь прочитаний».
Попри те, що фонд бібліотеки мало оновлюється, Валентина Силкіна може завжди підібрати потрібну книгу, розповіла студентка Віра Кухарь.
«З Валентиною Петрівною можна поговорити, вона щось порадить, розповість цікаві моменти, які були в книжках».
Антоніна Панковець бере книги для себе та матері.
«Їй 96 років. Вона в мене не чує і погано ходить, практично не ходить: ліжко і стілець біля вікна — оце і все. Вона читає книжки і про війну, також любить житейські оповідання. Нам потрібна бібліотека».
Нині мрія Валентини Силкіної, аби всі полиці у книгозбірні були з новою літературою.
«Дуже хочеться отримувати багато книжок. Я дуже хочу, щоб всі полиці були новою літературою заповнені і я б тоді була б дуже задоволена. І в школу б ходила, кожен клас ходила, показувала б їм книги, знайомила б з новою літературою».
Наймолодшому читачеві бібліотеки — шість років, найстаршій — 96.
Наталія Сарафанова, Ольга Склярук
