На Кіровщині у Палаці культури «Олександрійський театр» презентували моновиставу про українську акторку Марію Заньковецьку. Формат «оживлення корифеїв» став частиною імерсивних вистав-екскурсій.

Про це Суспільному розповіла директорка театру Тетяна Присяжнюк.

«Ми давно виношували таку ідею — оживляти образи корифеїв, відомих людей, які свого часу були пов'язані з нашим театром. Цю жіночу постать ми раніше не розглядали. Але коли до нас прийшла акторка Наталія Хмелькова, ми з нею думали, який образ їй запропонувати, щоб вона могла розкритися. У Дніпровському театрі вона виконувала Наталку-Полтавку, ту, яку написали саме для Заньковецької, першу українську оперу. Тоді весь пазл з'єднався».

Директорка розповіла, ідею створити інтерактивний формат виношували близько чотирьох років. У театрі відреставрували окремі локації, аби глядачі могли побачити залаштунки, які зазвичай залишаються прихованими.

«Раніше подібних екскурсій не було. Ми розуміли, що сучасному глядачеві вже потрібен імерсивний формат, де він може бути не лише глядачем, а й учасником. Саме так виникла ідея, де Марія розповідає свою історію, а ми можемо торкнутися її костюмів, прикрас, разом із нею десь поплакати, коли вона згадує факти зі свого життя. Мені здається, сьогодні це дуже необхідно й цікаво».

Окрему увагу під час підготовки імерсивної екскурсії приділили інтерʼєру гримерки, де створюється атмосфера епохи корифеїв. Декорації та реквізит збирали упродовж усього літа.

«Більшість статуеток у гримерці — це мої особисті речі. Все інше — зносили, звідки могли. Деякі фото друкували, деякі шукали — займалися цим усе літо. Найстарішому костюму — 70 років».

Про Заньковецьку та зв'язок з Олександрією

Образ Марії Заньковецької обрали не випадково, сказала Тетяна Присяжнюк. Її позиція століття тому перегукується і сьогодні. Акторка відстоювала українську мову на сцені навіть під час гастролей у Москві чи країнах Європи.

«Мені дуже подобається, що Заньковецька завжди казала: «Український театр — саме для українців», і він має звучати українською мовою. Вона не боялася говорити рідною мовою, її вистави всюди проходили виключно українською. Вона несла те, чим ми маємо пишатися сьогодні, — нашу історію».

Розроблений формат — це мистецький ескіз, а не документалістика. Марія Заньковецька походила з Чернігівщини і була акторкою трупи Марка Кропивницького, яка гастролювала містами України та Європи.

«Вона не була нашою акторкою — вона грала в трупі Кропивницького. Тому ми не можемо заявляти, що це акторка виключно олександрійського театру. У нас є афіші, на яких зазначено: виступ театру під керівництвом Кропивницького, у головній ролі — Марія Заньковецька. Перший виступ в Олександрії датується червнем 1890 року. Можливо, вони приїздили й раніше, але це найраніша згадка, яку нам вдалося знайти».

Історія олександрійського театру

За інформацією Тетяни Присяжнюк, історія олександрійського театру бере початок у 1880-х роках. Перший театр розміщувався у дерев'яній споруді. З 60–70-х років XIX століття місто отримало цегляний палац. Окрім власної трупи та акторів, театр постійно приймав відомі пересувні колективи завдяки зручній логістиці Олександрії. Саме тут уперше в місті засяяла електрична лампочка, через що заклад певний час мав неофіційну назву «Електро-театр».

«У цьому приміщенні відбувалися і найбільш знакові політичні події. Саме зі сцени нашого театру отаман Никифор Григор'єв зачитав свій Універсал. Із 12 до 18 травня було проголошено Українську селянську республіку. Останній виступ В'ячеслава Чорновола також відбувся у нас. Після цього він поїхав до Києва і, на жаль, загинув. Зараз на будівлі театру встановлена його меморіальна дошка. Це справді намолений центр міста — не лише художній і творчий, а й політичний. Майже всі відомі політичні діячі, такі як Наталія Вітренко, Віктор Ющенко, Петро Порошенко, виступали на сцені нашого театру. Не було лише Володимира Зеленського та Віктора Януковича».

Як Наталія Хмелькова готувалася до ролі

Виконавиця ролі Марії Заньковецької, артистка театру Наталія Хмелькова, розповіла, що процес підготовки став для неї «глибоким зануренням у нове місто та його історію». Жінка — переселенка, яка прийшла працювати до Олександрійського театру на початку червня.

«Тетяна Володимирівна запропонувала мені цю ідею в перші дні роботи, бо їй хотілося створити не просто звичайну екскурсію, а щось особливе. Оскільки я не місцева, мені довелося багато читати про Олександрію, опрацьовувати тексти, газетні вирізки та книжки, аби краще зрозуміти контекст міста й театру. На підготовку пішло близько двох із половиною місяців».

Акторка скаазала, що відчуває глибокий внутрішній зв'язок зі своєю героїнею — Марією Заньковецькою. За її словами, їх об'єднує любов до сцени та прагнення зберігати українську мову та культуру.

«Втілювати Марію Заньковецьку для мене дуже символічно. Ми схожі, вона була і співачкою, і акторкою, мала прекрасний голос, завдяки якому її помітили. Але головне у свій час вона виборювала українське: мову, літературу, театр. Так само і ми зараз боремося за свою свободу та самобутність. Звісно, сьогодні українську мову не забороняють, але в неї треба вкладати душу й тіло, аби вона жила. Сьогодні я дуже хвилювалася, бо давненько не виходила до глядача. Звісно я брала участь у різних концертах, але коли ти на сцені, а глядач у залі — це зовсім інше».

Серед перших відвідувачів імерсивної екскурсії була олександрійка Наталія Волкова. Вона розповіла, що формат її здивував, адже відрізняється від звичних театральних екскурсій.

«Цього літа у відпустці я потрапила на екскурсію до Одеського оперного театру. Але там працюють звичайні екскурсоводи, а тут справді сильне враження: атмосфера повністю переносить в епоху. Враження такі, що аж мурашки по шкірі. Вважаю, що для молоді це буде дуже цікаво, адже це новий формат проведення екскурсій. Ми, як справжні українці, повинні знати історію своєї держави та свого міста. Нам дуже пощастило мати такий відреставрований театр».

Екскурсії тривають одну годину та проходять за графіком щочетверга о 18:00 та щосуботи о 16:00, розказала директорка. Оптимальний розмір однієї групи становить 15–20 людей. Вартість квитка — 100 гривень, для школярів і студентів наразі розробляють пільгову ціну.

Наталія Сарафанова, Софія Сергієнко