Фахівці з безбар’єрності нагадують: спілкування з людьми, які мають порушення зору, не потребує спеціальної підготовки. Головне — повага, уважність та готовність сприймати людину насамперед як особистість, а не через її фізичні особливості.

Під час комунікації важливо звертатися безпосередньо до людини, називати себе та пояснювати, що відбувається довкола. Якщо ви допомагаєте зорієнтуватися у просторі, варто чітко описувати напрямок, відстань або перешкоди, а не використовувати загальні слова «там» чи «ось тут».

Фахівці також радять:

- уточнювати, який формат спілкування зручний людині — телефонний дзвінок, голосові чи текстові повідомлення;

- попереджати про сходи, пороги, двері або інші перешкоди;

- не торкатися тростини чи собаки-поводиря без дозволу;

- пропонувати допомогу, але не нав’язувати її.

Під час супроводу людини з порушенням зору рекомендують запитувати, з якого боку їй зручніше рухатися та в якому темпі. У громадських місцях важливо залишати вільними проходи та зачиняти дверцята меблів чи вікна, які можуть становити небезпеку.

Окрему увагу варто приділяти мовленню. Наприклад, замість фраз «там» або «сюди» краще використовувати конкретні пояснення: «праворуч від вас», «за два кроки попереду» чи «перед вами біля краю столу».

Порушення зору можуть бути різними — від часткової втрати до повної незрячості. Водночас це не обмежує людей у навчанні, роботі, подорожах чи повсякденному житті. Безбар’єрне середовище починається з поважної та зрозумілої комунікації.