1 листопада в селищі Павлиш Онуфріївської громади Олександрійського району Кіровоградської області відбувся вечора пам’яті загиблих військових "Пам’ять мужнього серця". Його учасниками та учасницями стали рідні загиблих жителів селища Олександра Григоренка, Миколи Щербини, Віктора Більчича та Андрія Ткаченка.
Про це 2 листопада Суспільному розповіла учасниця та співорганізаторка заходу Рита Григоренко, чоловік якої загинув на фронті у липні 2024 року.
З її слів, вечори пам’яті – це всеукраїнський проєкт благодійного фонду "Маємо жити", який захищає права, підтримує та допомагає тим, хто втратив рідних на війні.
"Мета – забезпечити гідний та безпечний простір для вшанування пам’яті наших полеглих героїв. Їхні рідні розповіли про те, якими вони були, що любили, що було для них важливо, поділились теплими, смішними й добрими історіями, що з ними траплялися".
У приміщені, де відбувся захід, облаштували зону з особистими речами загиблих, світлинами, книгами прапором та шевронами, а також їхніми одностроями на окремих стільцях.
Вечір розпочали з хвилини мовчання. Далі – запросили до слова рідних загиблих , написали слова подяки захисникам, зачитали їх та поклали у "Скриньку вдячності".
"На нашому вечорі годину не було електрики. Тому ми спілкувались при світлі свічок. Це була особлива атмосфера. Темрява лише підкреслила, що пам’ять про наших воїнів сильніша за будь-які обставини. Наприкінці ми передавали один одному символічну свічку пам’яті".
Захід тривав дві години, по його закінченні рідні та друзі загиблих, усього 15 людей, поклали квіти на місцевій Алеї Слави, сказала Рита Григоренко.
Боєць народився 27 грудня 1991 року в Павлиші. Після навчання у місцевій школі імені Василя Сухомлинського він вступив до Кременчуцького професійно-технічного училища №26, де здобув професію слюсаря-ремонтника.
Віктор працював на Кременчуцькому вагонобудівному заводі та сільгосппідприємствах у рідному.
На захист України чоловік став у перший день повномасштабної війни, долучившись до тероборони, починав з роти охорони.
Командир бойової машини – командир відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини А4674, молодший сержант Віктор Більчич загинув 8 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання біля Роботиного Запорізької області.
Посмертно бійця нагородили орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
Микола Щербина
Військовий народився 2 жовтня 1974 року в Павлиші, навчався у місцевій школі, після закінчення якої здобув фах електрика у Кременчуці на Полтавщині.
Строкову військову службу Микола проходив у внутрішніх військах у Кривому Розі на Дніпропетровщині, після чого працював за спеціальністю у місцевому господарстві, Онуфріївському районі електромереж та Крюківському сталеливарному заводі, де, за власною ініціативою, висадив сад, виноградник та доглядав за ними.
До війська чоловіка мобілізували 7 лютого 2023 року, він служив в 21-ій окремій механізованій бригаді, воював на Донеччині.
Водій гармати самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини А 4689, солдат Микола Щербина загинув 31 жовтня 2023 року біля села Терни Краматорського району.
Олександр Григоренко
Олександр народився 8 грудня 1987 року в Павлиші, закінчив дев’ять класів місцевої школи, навчався Одеському технікумі газової та нафтової промисловості, який закінчив з відзнакою, та в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу.
Працював чоловік на Задніпровській газокомпресорній станції Кременчуцького управління магістральних газопроводів на посаді машиніста газотурбінних установок.
До лав Збройних сил України він став добровільно у 2021 році, уклавши контракт.
З липня 2024 року бійця вважали безвісти зниклим, навесні 2025-го рідним повідомили про його загибель.
Гранатометник аеромобільного відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини А0281, старший солдат Олександр Григоренко загинув 8 липня 2024 року біля Торецька Бахмутського району на Донеччині.
За час служби його нагородили медаллю "За особливу службу" ІІІ ступеня, орденом "За мужність" ІІІ ступеня, він мав статус учасника бойових дій. Крім того, посмертно Олександра нагородили орденом "За мужність" ІІ ступеня.
Андрій Ткаченко
Андрій народився 24 лютого 1992 року в місті Кременчук Полтавської області, у 2003 році зі своєю родиною він переїхав у Павлиш, навчався у місцевої школи, яку закінчив в 2009 році, а у 2012-му закінчив професійно-технічне училище № 8 в місті Кропивницький, здобувши професію електрозварювальника на автоматичних та напівавтоматичних машинах.
До лав Збройних сил України чоловіка мобілізували 24 жовтня 2024 року.
Оператор безпілотних літальних апаратів батальйону безпілотних систем військової частини А5001, солдат Андрій Ткаченко загинув 19 березня 2025 року під час виконання бойового завдання у Покровську.
Павло Іванов
