Після перемоги української співачки Джамали на Євробаченні – 2016 ейфорія не покидала довгий час, а саме до тих пір, поки не починаєш усвідомлювати, що на Україну тепер звалиться чималий груз невирішених питань з багатомільйонними витратами та ще більшою кількістю проблем.
Чи потягне Україна такий масштабний проект поки не хочеться говорити, але наразі, для країни це фінансова яма, в яку вона ще глибше провалиться. За попередніми підрахунками Україні потрібно витратити на організацію та проведення пісенного конкурсу 14,5 мільйонів євро.Саме в таку суму обійшлося проведення Євробачення – 2016 Швеції. Та чи під силу це Україні, яка й так виживає?
Але як все це розраховувати, питання інше. В Україні триває неоголошена війна, економіка у плачевному стані, і те, що країна зіткнеться з труднощами – факт незаперечний. Але заради чого такі жертви і що Україна отримає навзаєм?
Радники та міністри вже потирають руки підраховуючи суму доходів від конкурсу. За їхніми прогнозами, України може сміливо проводити Євробачення та покрити три чверті витрат на нього за рахунок продажу квитків, внесків країн-учасників та спонсорської підтримки.
У міфи про те, що українці розбагатіють від продажу квитків та іноземців, які «тимчасово полюблять Україну», вже ніхто не вірить, особливо простий люд. У нас вже був гіркий досвід Євро-2012: ніхто не буде натовпом забігати в дорогущінововибудовані ресторани та готелі, попит на послуги у 2012 зріс лише на декілька відсотків. Тим паче, якщо ціни на послуги(їжа чи проживання) вище середньоєвропейського показника, вони так і залишаться не затребуваними.
Замість того, щоб увімкнути холодний розум, наші міністри не можуть знайти місце проведення такої грандіозної події. Чотири міста України змагаються за першість та міські голови наввипередки розповідають про переваги проведення конкурсу саме в їхньому місті. Серед претендентів Київ, Одеса, Дніпропетровськ та Львів. Таке відчуття, що всі інші міста не гідні представити Україну на достойному рівні.
Візьмемо Кіровоград. Місто з історією, гарною архітектурою, привітними людьми, але з жахливими дорогами, екологією, відсутністю освітлення вулиць, горами сміття, безліччю безпритульних собак. Продовжувати можна безкінечно. Але якщо провести пісенний конкурс в Кіровограді, частини цих проблем можна позбутися. Одразу знайдуться гроші на якісні дороги, «Шредеровські» світильники стоятимуть не тільки в центрі міста, та по декілька штук у віддалених районах, але й по всьому місту. 15 мільйонів, які виділили на притулок для собак одразу знайдуть своє місце. Звичайно вирішувати будуть ті проблеми, які кидаються у вічі: помиють, заметуть, підкрасять. Зрозуміло, що ніхто не буде вивозити багатотонні сміттєзвалища, боротися з радіаційним станом території та давати наганяй комунальним підприємствам, «Кіровоград - водоканал» та «Олександрія - волоканал», які забруднюють поверхневі води області.
Але якщо хоч частину із вищеперерахованих проблем міста буде вирішено, кіровоградці тільки виграють з цього. В Кіровограді є проблеми з нестачею фінансування, поточним обслуговуванням та безперечно із самим проведенням ремонтно-будівельних робіт. При цьому, копійки, які виділяють на дороги ще й розкрадають.
Завдяки Євробаченню місто матиме можливість дати людям роботу, бо у підготовці свята, треба залучати багато робочої сили. Тим паче, це допоможе залучити до міста інвесторів (може побудують сміттєпереробний завод).
Проблема з бродячими собаками набирає все більших масштабів. Представники влади бояться, голосно про це говорять, але «по-ділу» нічого не роблять. Меру лопату вручали і собак принесуть. Тому що сісти біля офісу в машину і через призму вікна «жахатися» як багато собак – це одне, а боятися вийти на вулицю чи відпустити дитину погратися біля дому – це інше. Тому і дій ніяких, одні розмови. Євробачення вирішило б цю проблему, тому що страх того, що іноземця покусає злий пес і це набуде розголосу, більший за саму «винуватицю страху».
Проблеми міста можна перераховувати безкінечно, як і говорити про їх вирішення. Треба діяти і бачити у цьому вигоду для своєї держави, а не для того, щоб випендритися перед іноземними гостями. Якщо і проводити проекти таких масштабів, то в тих містах, які потребують допомоги від країни. Якщо і показувати свою країну, то не з того боку, як звикли наші політики: напозичаємось грошей та покажемо вищий клас, а такою, якою є країна справжня. Потрібно бути чесними та відвертими, відкривати душу. Один приклад у нас вже є: Джамала оголила свою душу перед світом і нас почули. Потрібно бути собою.
