12 січня 2024 року в КЗ «Музей мистецтв Кіровоградської обласної ради» презентовано виставку творів народного художника України, лауреата обласної премії у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна Михайла Володимировича Надєждіна (1935-2023) до 40 днів з його смерті.
Існує загальновідома теза про те, що всіх митців можна поділити на три категорії – талановитих, геніальних та унікальних, і саме останні вважаються найвищою кастою мистецького світу, адже їх відрізняє неповторне творче «Я» та дивовижна, часто незрозуміла для широкого загалу, філософія світосприйняття. Саме до цієї творчої еліти мав честь належати самобутній митець, фундатор і перший очільник Кіровоградської обласної організації Національної спілки художників України, народний художник України і палкий патріот нашої держави Михайло Володимирович Надєждін. 40 днів тому, 5 грудня 2023 року, душа цієї дивовижної людини і майстра відійшла у Вічність, що стало сумною звісткою і важкою втратою не тільки для рідних і друзів, а й всієї мистецької Кіровоградщини.
Михайло Володимирович народився 18 травня 1935 року в селі Костянтинівка на Сумщині в багатодітній селянській родині. Дитячі та юнацькі роки провів у місті Білопіллі Сумської області. Фахову освіту отримав на живописно-педагогічному відділенні Дніпропетровського державного художнього училища, яке закінчує у 1962 році. Причому серед його педагогів були такі видатні особистості, як наш земляк Яків Калашник, заслужений художник України Микола Родзін та народний художник України Георгій Чернявський.
Але віддаючи шану своїм поважним вчителям Михайло Надєждін обрав свій неповторний творчий шлях, сповнений експериментів і ризиків. Мистецький світогляд художника сформувався ще з дитинства в середовищі української селянської родини через обрядовість сільського побуту, що стала однією з головних тем його творчості. Власна неповторна філософія життя, переосмислення традиційних сюжетів у живописі, надання їм нової художньої форми зробили Михайла Володимировича яскравим представником хвилі «протесного» мистецтва шестидесятників, а його картини, експресивні, сповнені вибухом емоцій – впізнаваними на будь якій виставці. Художник із задоволенням працював майже в усіх жанрах. Серед його творів були сатиричні та декоративні композиції, розписи, портрети, міські та сільські пейзажі, натюрморти. Фахівці називали творчість Михайла Надєждіна живописним психоаналізом людства з висвітленням його прихованих підсвідомих глибин.
Михайло Володимирович реалізував себе і на педагогічній ниві, присвятивши цій вкрай важливій діяльності понад десяти років свого життя. Два роки працював викладачем малювання та методики малювання в Хотинському педагогічному училищі у місті Запоріжжі, а переїхавши у 1963 році до Кіровограда, десять років викладає у нашій міській художній школі. Про неабиякий педагогічний хист Михайла Надєждіна свідчить і той факт, що він зумів запалити любов до мистецтва і в душах своїх дітей – Андрія та Оксани, які також стали унікальними творчими особистостями.
До 1989 року митець працює у художньо-виробничих майстернях Художнього Фонду УРСР в Кіровограді, ставши в 1988 році членом Національної спілки художників України. Саме він зробив вагомий внесок у створення Кіровоградської обласної організації НСХУ, ставши на багато років (1989-2015) її очільником, оберегом, душею.
Приємно, що творча унікальність майстра була гідно оцінена державою і творчою спільнотою ще за його життя. В 1994 році Михайло Надєждін отримав почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України», у 1997 році він стає народним художником України, а у 2005 році – лауреатом обласної премії у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна у номінації «Новітні спрямування». З 2008 року Розпорядженням Президента України Михайлу Володимировичу було призначено довічну стипендію як видатному діячу культури і мистецтва. Наразі роботи художника зберігаються в багатьох музеях України, приватних колекціях Канади, США, Болгарії, Чехії та інших.
Митець завжди вів активне і насичене творче життя, будучи постійним учасником різноманітних виставкових проєктів, в тому числі і в обласному художньому музеї (наразі – Музей мистецтв). Зокрема 21 грудня 2017 року в стінах нашого музею відбулося відкриття виставки живописних і графічних робіт Михайла Надєждіна «Мій світ – моя істина» до 55-річчя творчої діяльності художника та 20-річчя з часу присвоєння йому звання «народний». Не можна не згадати і його персональну виставку 16 травня 2019 року в Музеї українського живопису (місто Дніпро), організовану за підтримки Міської ради міста Кропивницького напередодні дня народження митця.
Але краще за все про художника розповідають його твори. Саме вони розкривають його творчу індивідуальність і багатогранність.
Серед живописних творів Михайла Надєждіна є кілька автопортретів, що розкривають вікову трансформацію самого митця та застосування нових художніх технік «Автопортрет» (1988) та «Автопортрет» (1997).
Особливе місце в творчості художника займали пейзаж і натюрморт. Сам автор зазначав, що це його «своєрідні емоційні записники». Часто пейзажні експерименти ставали поштовхом до створення картин – «Світлий день»( 1985), «Літо» (1980), «Флора і Фауна» (1992). Щирі емоції викликає споглядання натюрмортів - з рельєфних мазків в пастозній техніці постає «Весняний букет» (2010), інтригують композиційним рішенням «Натюрморт з квітами» (1975) та «Кактус цвіте» (1983).
Роботи «Реквієм» (1967), «У батька» (1972), «Сон» (1975), «Пленер» (2000), «Роздуми під лопухом» (2000) – сповнені глибоким філософським переосмисленням буття. Вони яскраво розкривають індивідуальне бачення Михайлом Надєждіним оточуючого світу.
Не обійшов він своєю увагою і сатиричне відображення буденних соціальних конфліктів, сміливо втілених на полотнах «Язики чешуться» (2015) та «Шкідник» (2015).
Відвідувач презентованої наразі виставки пам’яті Михайла Володимировича Надєждіна отримає можливість поринути в світ творчої фантазії і філософії митця та насолодитися його унікальними творами, серед яких «Біля вікна» (1959), «Стандартизація» (1965), «Автопортрет» (1967), «Художник і модель» (1970), «Археологічний світ» (1970), «Весняний мотив» (1975), «Квіти кактуса» (1980), «Маскарад» (1980), «Крик» (1980), «Оксанка» (1981), «Автопортрет на зеленому» (1989), «Пошук» (1991), «Вчорашній день» (1991), «Сади Едему. Триптих» (1992), «Біля моря» (1995), «Роздуми під лопухом» (2001), «Флора і фауна» (2006), «Портрет сина», «Велика квітка» (2010), «Натюрморт з маскою» (2011), «Автопортрет в просторі» (2013), «Зі мною чайка» (2013), «Великий натюрморт» (2014), «Портрет художника-генія» (2014), «Натюрморт з трояндами» (2014), «Венера в просторі і часі» (2016-2017), «Конвалія» (2017), «Автопортрет» (2019) та інші.
Це картини із родинної збірки художника, надані для експонування на час виставки його донькою, художницею Оксаною Журавель. Хочеться висловити щиру вдячність пані Оксані за системну і плідну співпрацю та невтомну роботу з популяризації творчого надбання чудової мистецької династії, яка, хочеться вірити, буде гідно представлена в майбутньому Музеї Надєждіних. Велика вдячність також Кропивницькому академічному обласному театру ляльок і особисто його керівнику Григорію Педьку за здійснення перевезення колекції творів Михайла Надєждіна до музею.
Споглядаючи ці художні творіння, з особливим щемом розумієш, яка прогалина утворилась в мистецькому середовищі Степової Еллади після смерті майстра. Світла пам'ять Михайлу Володимировичу! А нам – вдалого занурення в глибини його художньої філософії та успіхів на шляху популяризації його творчої спадщини, такої важливої в плані естетичного та патріотичного виховання українців.
