Кіровоград24: портал про місто

Кіровоград24: портал про місто

Розділ: культура
Автор: Олег Юрченко – завідуючий відділом туристично-краєзнавчої та інформаційної роботи Кіровоградського обласного художнього музею
Дата: 8 травня, 16:19
Документ знаходиться за адресою: http://kirovograd24.com/culture/2019/05/08/v-hudozhnomu-muzei-rozgornuto-ekspozitsiju-peremozhnii-traven-.htm
культура, 8 травня, 16:19

В художньому музеї розгорнуто експозицію «Переможний травень»

Олег Юрченко – завідуючий відділом туристично-краєзнавчої та інформаційної роботи Кіровоградського обласного художнього музею


Сьогодні, 8 травня 2019 року в обласному художньому музеї розгорнуто експозицію «Переможний травень», присвячену Дню пам’яті і примирення та 74-й річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. 


Відзначення цієї без перебільшень великої перемоги в європейському контексті та українському баченні відбувається в умовах діаметрально протилежних, але однаково хибних суджень відносно її святкування. Адже, на превеликий жаль, значна частина сучасного українського суспільства вважає тему Другої світової війни неактуальною в умовах сучасної російсько-української війни, таким собі радянським архаїзмом, який до того ж використовується нашим ворогом для ідеологічної війни проти України і тому повинен залишитись у минулому. Але навпаки, така позиція як раз і грає на руку Московській Орді – одіозній державі, яка поєднавши в собі елементи східної деспотії, радянського сталінізму та неофашизму, остаточно знищила в собі залишки православної Росії та стала на шлях відродження Радянського Рейху, маскуючи свою холопську сутність та духовну деградацію байками про «богом обраний народ», «велику квітучу країну», «духовні скрепи» тощо. Ідеологічна машина цієї країни працює потужно, прикладаючи чимало зусиль, щоб применшити, або повністю звести нанівець внесок України та навіть союзників у загальну перемогу над Третім Рейхом.


Постійно, а особливо напередодні 9 травня, коли прояви радянської шизофренії досягають свого апогею, ми чуємо чергові звинувачення на адресу українців у повальному «зрадництві» та «співпраці з ворогом» під час німецької навали. Доречи це стосується не тільки українців, адже сучасне кремлівське бачення історії автоматично ставить ці клейма на всіх неросійських народах колишнього Радянського Союзу. І це при тому, що ґрунтовні дослідження з цього питання вже давно довели – незаперечним лідером зі зрадництва у тій війні були саме росіяни (щонайменше - пів мільйона), на другому місці – народи Середньої Азії (так званий Мусульманський легіон), на третьому місці – народи Кавказу. Україна посідає лише четверте місце, і це не дивлячись на масштаб території, чисельність населення та шалену лють до радянських фашистів після червоного терору, знищення еліти нації, геноциду 1932-1933 років тощо.


Всупереч сучасній російській пропаганді, спрямованій на дискредитацію України в очах світової спільноти, московітів і малоросів, ми, українці, повинні пам’ятати і пишатися тим, що в роки Другої світової війни у лавах радянської армії та військово-морського флоту воювало понад 7 мільйонів українських бійців. Кожен другий з них поліг на фронті, а кожен другий з тих, хто залишився у живих, повернувся додому інвалідом. Загальна кількість загиблих українців становить від 8 до 10 мільйонів, а це - кожен шостий українець.


Більшість радянських фронтів у тій війні очолювали знову ж таки українці, по кількості нагороджених та тих, хто отримав звання Героя Радянського Союзу українці посідали друге місце. Багато також досліджено і  написано про антифашистську боротьбу бійців УПА, діяльність підпілля ОУН у різних (не тільки західних) регіонах України, та багато іншого, що безжально руйнує сталі радянські міфи.


Ми пишаємось подвигом українців, які пліч опліч з іншими народами врятували людство від «коричневої чуми», як пишаємось сьогодні їх славетними нащадками, що стоять непробивним щитом на східних кордонах нашої держави проти московських ординців та їх поплічників. Естафета мужності, звитяги, непереборного козацького духу, ворожого до будь яких проявів тиранії, насильства, тоталітарного устрою держави тощо. Ось чим сильна та непереможна сьогодні Україна! 


Всупереч черговому шовіністичному та реваншистському настрою в Московії напередодні 9 травня, влучно названому «побєдобєсієм» та «танцями на кістках», ми, українці повинні оцінювати події тієї війни з християнської та європейсько-цивілізаційної точки зору, таким же чином вшановуючи пам'ять полеглих героїв (поминальна молитва, поминальний дзвін тощо). Це стосується і питання ціни перемоги, яке є дуже незручним для країни, де полюбляють заявляти «Можемо повторити!», маючи на увазі чергову окупацію не тільки України, а як мінімум – всієї Східної Європи.


Останні ґрунтовні дослідження відкривають страшну картину тієї справжньої ціни, яку заплатив радянський народ за перемогу над нацизмом. Деякі незаангажовані історики стверджують, що на одного вбитого на Східному фронті ворога припадає як мінімум 10 радянських хлопців. З’явилась і більш правдоподібна цифра спільних втрат під час війни радянських прикордонників, військових та партизан – близько 25 мільйонів чоловік. Після цього навіть визначена офіційним Києвом цифра у 28 мільйони загиблих з боку СРСР викликає сумніви. 


Не можна серйозно сприймати і заявлену офіційною Москвою кількість радянських військових втрат у тій війні - 8,5 мільйона, оскільки аналогічні втрати тільки однієї України за останніми дослідженнями склали 7 мільйонів. А скільки поховано у 28 тисячах відомих та багатьох невідомих братських могилах? Цього вже ніхто і ніколи не узнає. А куди зараховані 157 тисяч червоноармійців і командирів (майже 20 стрілецьких дивізій військового часу), що стали жертвами смертних вироків, виконаних радянськими каральними органами?


Мабуть невипадково радянський імператор Йосип Сталін заборонив святкувати 9 травня як День Перемоги, і тільки через 20 років, коли значну частину померлих від ран ветеранів змінили «паркетні герої», цей день став відзначатися як свято на державному рівні.


І все ж таки свято залишається святом, даруючи нам в умовах чергової війни такі необхідні позитивні емоції та впевненість в тому, що перемога над фашизмом будь якого національного походження - німецького, італійського, іспанського, російського, все одно неминуча.


Своєрідним художнім символом перемоги над нацизмом у Другій світовій війні та викликаних нею щирих і світлих емоцій можна вважати презентовану в експозиції «Переможний травень» картину Тетяни Яблонської «Ми з Берліну». Ще дві картини виставки – «Травень 1945-го» (1975) Олександра Логвинюка та «Повернення» (2008) Фелікса Полянського створюють своєрідний емоційний контраст, оскільки на одній з них відображено радість зустрічі з рідною людиною, а на другій – горе від побачених руїн і невідомої долі рідних.


Традиційно окремий блок експозиції складають роботи, присвячені темі пам’яті – «Бійці Згадують» (1973) Володимира Волохова,  «Спогади» (1976) Любові Кир’янової та «Ветерани» (1982) Миколи Бондаренка.




117Переглядів
Інші матеріали розділу Версія для друку

Коментарі

Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!
Напишіть ваш коментар
Ім'я:
Коментар: