Кіровоград24: портал про місто

Кіровоград24: портал про місто

Розділ: культура
Автор: Дмитро Шульга
Дата: 8 квітня 2016
Документ знаходиться за адресою: http://kirovograd24.com/culture/2016/04/08/krasa-po-norvezki-pidlitkove-chtivo.htm
культура, 8 квітня 2016

Краса по-норвезьки. Підліткове чтиво

Дмитро Шульга


Певно, якби влаштувати серед творів підліткової літератури конкурс на героя, який виглядає найнещаснішим чи викликає найбільше жалощів, то Анне Беа – головна героїня повісті норвезької письменниці Аудгільд Сульберґ «Хто проти суперкрутих» – точно була б серед лідерів. Судіть самі: підсліпувата косоока дівчина-альбінос.


Але навіть така зовнішність, наголошує авторка, зовсім не привід впадати в пожиттєву депресію, опускати руки та рівень самооцінки до мінус безкінечності. Адже навіть у паралельних класах є діти, котрим пощастило ще менше: дівчинка з церебральним паралічем, яка пересувається на візку, чи хлопець зі шрамом від опіку через усе тіло та половину обличчя. До того ж, і це найголовніше, поруч з Анне Беа є люди, котрі завжди готові підтримати її і словом, і ділом. І нехай батьки не завжди знаходять правильні слова в розмовах з особливою донькою та ще й на початках її підліткового віку, але в матері дівчинки є сестра, тітка Муна – дивакуватий та ексцентричний персонаж, наявність якого – практично невід’ємна риса скандинавської літератури для тинейджерів. А ще, як не дивно, у Анни Беа є вірний друг Нільс. Нехай звиняє головна героїня, але саме Нільс – мій улюблений персонаж. Його багатолітній дружбі з відверто непопулярною дівчиною не заважають ані проблеми у власній родині, ані кпини однолітків. Скажімо, як можна не проникнутися симпатією до хлопця, котрий спеціально на фізкультуру одягається у яскраві кольори, щоб слабкозора Анне Беа завжди могла побачити його, коли їй знадобиться допомога. Погодьтеся, ніхто б не відмовився від такого друга, правда ж?


І що цікаво, дружба залишається дружбою, не переходячи у любов. Закохуються герої в інших, і власне почуття головної героїні до учасника популярного шкільного музичного гурту й спонукає нарешті Анне Беа проявити свій талант та спробувати втерти носа тим суперкрутим однокласницям. Хоча не всі засоби досягнення мети будуть чесними, скажімо, одну з учасниць до свого гурту головна героїня заманює брехнею, і я очікував, що за неї Анне Беа доведеться ще й як розплатитися. Але це їй зійшло з рук надзвичайно легко, і цей факт – певно, моє головне зауваження до Аудгільд Сульберґ. Інше – з приводу перенасиченого англоамериканізмами сленгу юних персонажів з яким, відчуваю, довелося неабияк помучитися перекладачеві Наталі Іваничук. Сумніваюся, що саме так в реальності розмовляють норвезькі тинейджери.


Загалом, «Хто проти суперкрутих» - доволі симпатична, дівчачоцентрично-мелодраматична повість  про те, що головна краса – не зовнішня, а внутрішня; що кожна дитина має талант, сила якого змусить забути про всі можливі її недоліки, та про те, наскільки важливо на шляху до втілення своєї мрії відчувати підтримку однолітків та дорослих.


1555Переглядів
Інші матеріали розділу Версія для друку

Коментарі

Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!
Напишіть ваш коментар
Ім'я:
Коментар: