Кіровоград24: портал про місто

Кіровоград24: портал про місто

Розділ: суспільство
Автор: В'ячеслав Чебишев, член Національної спілки журналістів України
Дата: 14 жовтня, 08:34
Документ знаходиться за адресою: http://kirovograd24.com/society/2020/10/14/na-pokrova-vin-pishov-vid-nas-nazavzhdi-pam-jati-volodimira-panchenka.htm
суспільство, 14 жовтня, 08:34

На Покрова він пішов від нас назавжди…Пам'яті Володимира Панченка

В'ячеслав Чебишев, член Національної спілки журналістів України


Сьогодні – 14 жовтня 2020 року – виповнюється рік, як пішов з життя мій давній-давній добрий товариш Володимир Панченко – професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктор філологічних наук, член Національної спілки письменників України, український літературний критик, літературознавець, письменник, автор відомих статей, монографій, підручників на літературну та історичну тематику. Він член Українського ПЕН (англ. PEN Ukraine), народний депутат Верховної Ради України I скликання, учасник (з 2017 року) ініціативної групи «Першого грудня».


З Володимиром я познайомився у 1994 році у  тодішньому Кіровограді (після декомунізації – Кропивницький). Це сталося у редакції обласної газеті «Народне слово», створення якої В.Панченко ініціював у 1990 році, як голова комісії з питань культури і освіти  Кіровоградської обласної ради. Редактором у цій газеті був Валерій Мятович – чудова людина – талановитий журналіст та письменник. Валера – наш спільний товариш і саме у його робочому кабінеті я і познайомився з Володею. У той час я був активним автором «Народного слова» і часто бував у редакції цього видання. Бував тут і Володя Панченко. Так і перетнулися наші життєві шляхи.


Володимир Панченко одразу вразив мене широтою і глибиною своїх знань у літературі. Саме такою була тема нашої першої бесіди. Він розмовляв академічною українською мовою, а його тембр голосу і інтонація начебто мене заворожили… З того часу ми з ним подружилися і зустрічалися при першій нагоді то у Кіровограді, то в Олександрії. Про мобільний зв'язок  у той час ми навіть і не мріяли, а хіба що чули про це, тому про зустрічі домовлялися заздалегідь по стаціонарних телефонах. Вони відбувалися у теплій атмосфері, яка притаманна однодумцям.  Ми пили ароматну міцну каву або чай і розмовляли, розмовляли, розмовляли… Наші зустрічі, що планувалися на пів години, затягувалися на час-два… Ми завжди знаходили цікаві теми бесід і це були дійсно корисні для нас обох діалоги. Співрозмовник Володимир був чудовий.  Він не тільки дохідливо і аргументовано розповідав, але і уважно слухав. Об’єднувало нас те, що ми майже однолітки (Володя народився  у 1954 році, а я у 1953), обидва цікавилися літературою і історією. 


У середині 90-х років ХХ століття ми з Володею зустрічалися у редакції газети «Народне слово» доволі часто тому, що обидва готували тут свої книги до друку. Його книга «Магічний кристал» вийшла у 1995 році. Він одразу подарував її мені з дарчим написом. Її я швидко прочитав і знову був вражений глибиною знань автора, його стилем подачі матеріалу. До слова,  завжди дивувався його працьовитості. – І де він тільки бере час для написання своїх статей, підручників, книг та на все інше – викладання у вишах, наукову роботу, написання та захист дисертацій, на родинні справи… та при цьому ще й активно мандрує? – думав я. А на початку 1996 року у типографії редакції «Народне слово» вийшла з друку моя книга (російською): «Мысли вслух». Від щирого серця я подарував її Володимиру Панченко з відповідним написом. Скажу відверто, це приємні для мене спогади…


І про таке. У літку 2018 року у справах краєзнавства я працював у обласній науковій бібліотеці ім. Д.І. Чижевського. І коли мова зайшла про роботи Володимира Панченка, я  дізнався, що він подарував цьому закладу 700 книг з власної бібліотеки, яку він поповняв на протязі всього життя і дуже її любив. Про це мені Володимир ніколи не казав жодного слова. Він завжди був скромною людиною…


У 2019 році, напередодні Дня міста Кропивницького, Володимиру Євгеновичу Панченко було присвоєно звання: «Почесний громадянин міста Кропивницького».


Володимир Панченко завжди стояв на державницьких позиціях. Він любив наше християнське народне свято Покрова Пресвятої Богородиці. Сталося так, що помер він саме у це свято – 14 жовтня 2019 року. Світла йому пам'ять…


P.S. Володимир Панченко на фото з книги «Магічний кристал». Таким він був у ті часи. Саме таким я його запам’ятав назавжди…


478Переглядів
Інші матеріали розділу Версія для друку

Коментарі

Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!
Напишіть ваш коментар
Ім'я:
Коментар: