Кіровоград24: портал про місто
Розділ: суспільство
Автор: Юрій Козачинський
Дата: 25 квітня 2019
Документ знаходиться за адресою:
http://kirovograd24.com/society/2019/04/25/divchina-z-dovgim-svitlim-volossjam-.htm
Дівчина з довгим світлим волоссям…
Юрій Козачинський
Вечоріло.
Дівчина із довгим світлим волоссям років 25-ти стояла на міжміському вокзалі в
очікуванні автобуса.
Ще декілька людей сиділи на лавці поруч, старанно
оберігаючи свій багаж і жваво розмовляючи. Подалі стояли два атошніка. Вони
палили і час-від-часу перекидалися короткими фразами. Один з них був старшого
віку, з глибокими зморшками, грубими рисами обличчя в затертій і несвіжій
формі. Його погляд був дивний, якийсь скляний, ніби не дивився нікуди, а
одночасно дивився крізь тебе. Інколи цей погляд застрягав на дівчині і від
цього їй ставало моторошно.
«Мабуть,
наркоман» - подумала вона про себе – «або алкаш».
Автобус почав
вирулювати на платформу. Водій нажав на газ і з вихлопної труби роздався гучний
хлопок. ПУХ!!!!
Дівчина поправила сумочку на плечі і попрямувала до автобуса...
У цей момент
старший атошнік зірвався з місця, кинувши недопалок, і швидко побіг до дівчини
« Сюда!!!!
Бігом, я сказав!!!» - заволав він до неї.
Від
несподіванки вона перелякалася і заклякла на місці. Секунди, поки він біг,
здавалися їй вічністю і кінцем життя.
«Коля,
стій!!!» - кричав йому товариш, що біг за ним.
Далі для неї все було, як в
уповільненому кіно. Коля підбіг до неї і схопив за руки. В цей момент його
товариш однією рукою відштовхнув його, а іншою запхав її в автобус.
Вона вся
трусилася від страху. Сіла на своє місце і через вікно спостерігала, як товариш
притулив до себе Колю і як мантру повторював:
«Тихо-тихо-тихо...
ми дома, братішка.... ми дома... тихо-тихо-тихо.»
Потім відвів
його подалі. Коля сів на землю, схопився за голову руками і щось швидко
говорив. На очах його було видно сльози.
Бабульки, що
теж зайшли в автобус, довго говорили про психів-солдатів, про те, що вони
п'яниці і треба було б їх відправити на дурку. Дівчина розслабилася тільки коли
автобус поїхав.
«Вони страшні,
небезпечні й ненормальні. Не дарма я їх боялася...» – ніяк не заспокоювалася
жіночка на задньому сидінні в унісон думок і переживань дівчини.
----------
Вечоріло. Сем
і Коля, два атошніки, стояли на міжміському вокзалі в очікуванні автобуса. Він
мав відправлятися через годину. Ще декілька людей сиділи на лавці неподалік,
старанно оберігаючи свій багаж і жваво розмовляючи. Подалі стояла дівчина із
довгим світлим волоссям років 25-ти.
Сем запалив
цигарку і запитав:
«Що завис,
Колюня?»
Коля довго
мовчав, а потім сказав:
«На неї
схожа...».
«Коль, не
починай» - зробив декілька затяжок і задумливо продовжив – «хм...це було, ніби
в минулому житті... Не дивися так багато на неї - злякаєш.»
Коля відвів
погляд і його накрили спогади.
--------
Це селище
недавно звільнили від сєпарів. Його рота має бути тут кілька днів, а далі їх
знову кудись перекинуть. Три дні побули тут і вже зібралися від‘їжджати.
Колона
стояла на околиці, чекаючи команди. Вони із Семом зістрибнули з броні і пішли
по воду до найближчого двору. Молода господиня років 25-и з довгим світлим
волоссям, набрала їм води, про щось пожартувала і вийшла разом з ними на
вулицю.
«Щасливої
дороги!» – сказала їм услід і пішла у своїх справах.
«Та й ти не
хворай» – відповів Коля, йдучи до колони.
ПУХ! Раптовий
вибух розірвав денну спеку. Рефлекторно Коля і Сем зістрибнули у глибокий рів
край дороги. ПУХ! ПУХ! ПУХ! Снаряди з ГРАДу накрили колону і крайні сільські
хати.
Вони бачили, як хлопці зістрибували з техніки і ховалися в перших ліпших
укриттях, які могли знайти. Коля чомусь трохи підвівся і підняв голову. Посеред
дороги в ступорі стояла та сама дівчина.
Вона була злякана і не розуміла, що
відбувається. Розриви снарядів рвалися навколо, а й далі розгублено стояла.
«Біжи сюда!!!»
– закричав Коля, але вона його не почула. – «Сюда!!!! Бігом я сказав!!!» -
заволав він щосили. Хвиля землі, що піднялася, накрила її і збила з ніг Колю.
«Сюда!!!!
Бігом я сказав!!»! – закричав він знову. В цю мить Сем відштовхнув його, а
дівчину запхав в автобус. Потім схопив його і сильно притиснув до себе.
«Тихо-тихо-тихо...
ми дома, братішка.... ми дома... тихо-тихо-тихо.» Він повторював це безліч
разів. Відвів його в сторону подалі від людей і посадив на землю.
«Все добре,
Колюня, все добре. Це просто вихлопна стрельнула... Просто вихлопна. А це інша
дівчина… інша… розумієш, брат, розумієш…»
Коля схопився
за голову.
«Сем, я не
зміг її врятувати… не зміг…»- крізь сльози повторював атошнік Коля..
Вечоріло.
Автобус із дівчиною з довгим світлим волоссям років 25-ти виїхав із вокзалу і
поїхав своїм звичним маршрутом мирними містами України.
Сайт "Кіровоград24.com" створено журналістами та громадськими лідерами Кіровоградської області задля розвитку громадянського суспільства, утвердження свободи слова та захисту прав громадян на доступ до інформації. Члени редколегії сайту не належать до жодної політичної партії чи релігійної організації. Сайт не отримує фінансування від держави – із бюджетів жодного рівня. Редакція сайту може не поділяти думку авторів аналітичних статей та блогерів. Передрук матеріалів вітається із посиланням на сайт "Кіровоград24.com"