6 лютого 2020 року в Кіровоградському обласному художньому музеї розгорнуто експозицію «Чудо в живописі» до 170-річчя від дня народження художника-земляка, неперевершеного майстра мініатюрного живопису  Івана Павловича Похитонова (1850-1923).

 «Это какой-то чародей-художник,

Так мастерски, виртуозно сделано;

Как он пишет – никак не поймешь…

Чародей!»

   (І.Рєпін)

…Всі ми, мешканці міста Кропивницького, періодично відвідуємо абонентний відділ ОКВП «Дніпро-Кіровоград». Ні, мова не буде йти про тарифи чи якість обслуговування і т.п. Акцентуємо увагу зовсім на іншому,  а саме – на назві вулиці, де знаходиться цей відділ. Нещодавно, чекаючи своєї черги, почула розмову людей похилого віку: «Хто такий цей Похитонов?  Це загиблий в АТО? Що це придумали? Ось була назва вулиці Радянська, було і зрозуміло…». На жаль, мешканці нашого міста дуже мало знають про видатного художника-земляка, майстра ліричного пейзажу, графіка Івана Павловича Похитонова…

Багатогранне життя і творчість Івана Похитонова дійсно заслуговує на великий і цікавий роман. Не будемо знову переповідати його біографію, неперевершену творчу манеру, все це можна почитати у Вікіпедії (https://uk.wikipedia.org/wiki/ Похитонов_Іван_Павлович) та в матеріалах  і публікаціях науковців-дослідників і журналістів Володимира Боська, Броніслава Куманського, Ольги Степанової, науковців обласного художнього музею та ін. Звісно, і в багатьох ґрунтовних працях іноземних дослідників мистецької спадщини  художника-самородка.

Живописна манера Івана Похитонова дивувала багатьох митців. Для роботи він замовив спеціальну карету-майстерню з верхнім світлом, що давало йому можливість пересуватись у пошуках цікавих мотивів і, зупинившись   на одному з них, відразу починав творити. Більшість його картин написані тонкими пензлями на заґрунтованих темною мастикою маленьких дощечках  червоного або лимонного дерева (їх розмір майже ніколи не перевищував  35 см).Нашаровуючи фарбу точними дрібними мазками, використовував мастихіни, риб’ячі кістки й скальпелі, користуючись під час роботи лупами  та спеціальними окулярами. Завдяки використанню всіх цих засобів він досягав повної завершеності картини, зберігаючи при цьому «свіжість першого враження». Роботи цього неперевершеного майстра і зараз зберігають первозданну свіжість й яскравість фарб, що свідчить про високу техніку письма і професійну майстерність.

Але зупинимося на іншому, а саме, що зроблено за ці роки для увічнення пам’яті художника-земляка зі світовим ім’ям на Кіровоградщині?

Насамперед, хотілося би нагадати події 10-річної давнини. В жовтні  2010 року в культурному житті нашого краю відбулася непересічна подія – вперше, в стінах музею, відбулось відкриття виставки художніх творів Івана Похитонова до відзначення 160-річчя з дня народження. Відвідувачі обласного художнього музею мали можливість переглянути унікальні перлини Івана Павловича з колекції  Національного художнього музею України («Вечір  на Україні»,  ескіз декорації до музичної драми «Черевички», «Купальні   у Франції») та Київського музею російського мистецтва (нині Національного музею «Київська картинна галерея») («Згарище. Околиці Парижу», «Старий будинок в Никольському»,«Пейзаж. Бельгія», «Гаряче джерело. Кубань»). Зазначу, що ця виставка була відкрита завдяки не лише плідній міжмузейній співпраці, а й співробітництву з регіональним відділом Державної служби охорони при УМВС України  (нині Управління поліції охорони  в Кіровоградській області), які забезпечили охорону і перевезення до Кропивницького творів Івана Похитонова.  Під час відкриття лунало багато схвальних відгуків, в тому числі поздоровлень та вітань від співорганізаторів виставки, зокрема і Віктора Васильовича Петракова (1947-2016) відомого краєзнавця, історика, мецената, громадського діяча, який передав тоді музею альбом і буклет виставки в Третьяковській галереї з автографами від упорядників альбому та організаторів виставки та відомих дослідників творчості Івана Похитонова Олів’є Бертрана та Надії Авдюшевої Лекомт.

Що ж ми маємо на сьогодні? До 160 - річчя від дня народження великого майстра (у 2015 році) встановлено меморіальну дошку на фасаді будівлі Будинку культури с. Новопавлівка Новоукраїнського району та перейменовано вулицю Чапаєва на вулицю Івана Похитонова, а в Новоукраїнці, в фойє Палацу культури «Ювілейний» постійно діє виставка фоторепродукцій  майстра мініатюрного живопису і всім бажаючим розповідає про життя і творчість Похитонова директор краєзнавчого музею Новоукраїнського району Микола Олексійович Гаращенко.

Влітку 2015 року з нагоди ювілеїв видатних художників - земляків:  майстра мініатюрного живопису Івана Похитонова (1850-1923)  та одного  з засновників «суворого» стилю в мистецтві Петра Оссовського  (1925-2015) було проведено мистецьку акцію - пленер у Добровеличківському, Новоукраїнському та Маловисківському районах, «малих» батьківщинах  найвідоміших наших художників-земляків. У творчому виїзді прийняли участь Валерій Давидов, Володимир Волохов, Марія Ачкасова, Наталія Федорова, Віктор Осипенко та Анатолій Кімнатний. Художники побували  у Добровеличківському районі на похитонівських місцях біля села Червона Поляна та поблизу сіл Помічна та Новопавлівка, де раніше знаходилось село Мотронівка – батьківщина Івана Похитонова, що на межі Добровеличківського та Новоукраїнського районів.

За підсумками проведення пленерів 9 жовтня 2015 року у відділі Кіровоградського обласного художнього музею – картинній галереї Петра Оссовського «Світ і Вітчизна» відбулося відкриття виставки художніх творів, присвяченої пам’яті видатних художників-земляків Івана Похитонова  (1850-1923) та Петра Оссовського (1925-2015) «Малій Батьківщині присвячується…» у Добровеличківському, Новоукраїнському та Маловисківському районах.

У лютому 2016 року за розпорядженням міського голови  м. Кропивницького Андрія Райковича за № 24 - вулиця Радянська була перейменована на Івана Похитонова (район Ковалівка). Жевріли малесенькі надії, що все таки  з’явиться у нас «свій Третьяков», який закупить і передасть як роботи так  і архівні документи до фондів нашого музею… Але... На жаль…

Де ж зберігаються роботи Івана Павловича? Мініатюрні перлини Похитонова зберігаються в Національному художньому музеї України, Національному музеї «Київська картинна галерея», Одеському художньому музеї, Севастопольському художньому музеї, Дніпропетровському художньому музеї, Харківському обласному художньому музеї, Державній Третьяковській галереї, в інших музейних збірках та в приватних колекціях. Стосовно нашого міста - в Кіровоградському обласному художньому музеї не зберігається жодної картини живописця… І сумно, і прикро, адже за свідченням єлисаветградського громадського діяча П. Рябкова, після успіху Першої міської художньої виставки 1913 року Єлисаветградське благодійне товариство поширення грамотності й ремесел мало намір створити у місті художній музей. Навіть було отримано підтримку Академії мистецтві Товариства передвижників, а також «получено обещание художника И. Похитонова, уроженца Елисаветграда, пожертвовать несколько своих работ, когда такой музей будет открыт, более того, после смерти оставить на пользу города всю коллекцию картин... До речи, цьому факту є підтвердження  – стаття О.Біркіна  в газеті «Голос Юга» (№ 23 за 27.01.1913), яка зберігається в Державному архіві Кіровоградської області. Так, картинна галерея була створена, але значно пізніше. Немає ніяких відомостей про те, чи дійсно передавав місту свої роботи Іван Похитонов, враховуючи  революційні події тих років.

В експозиції представлено шикарний каталог-резоне «IvanPokhitonov (1850-1923)» бельгійського мистецтвознавця, дослідника життя і творчості Похитонова Олів’є Бертрана – члена Французького національного союзу експертів творів мистецтва, який був переданий у квітні 2018 року Чайкою Сергієм Юрійовичем до фондів музею, вилиту з бронзимедаль«Іван Похитонов» (2011) медальєра, члена Національної спілки художників України В.В.Попова,видання«Иван Похитонов. Чародей-художник. К 160-летию со дня рождения Ивана Павловича Похитонова.  1850-1923» (з автографами від упорядників видання та організаторів виставки), альбом «Иван Похитонов», афіша та створений колаж з фотографій відкриття виставки картин в нашому музеї у жовтні 2010 року, листівки з репродукціями найвідоміших творів  та фотосвітлини - репродукції зображення могили Похитонова у м. Льєж (Бельгія), запис у книзі про поховання та особистої картки (родинного поховання) Похитонових. 

До речі, ці всі останні перераховані фотографії надала директор художнього музею Тетяна Ткаченко, яка перебуваючи  у Бельгії і знайшла родинне поховання Похитонових в Брессу поблизу міста Льєж! Про ці події вона писала у Фейсбуці в січні 2018 року: «…Ми відвідали декілька кладовищ вказаного у біографії місця поховання. Колиу одному з бюро, переглядаючи записи отримали підтвердження, що так, могила є, і дізнавшись, що це один із відомих митців у світі, працівник дуже здивувався й дозволив особисто відзняти для музея й нашого архіву записиу книзі й особисту картку (родинного поховання) Похитонових. Вже маючи координати, ми переїхали на іншу частину кладовища... та ще довелося довгенько пошукати між похованнями, ми навіть розділилися по секторах..., яке було моє щастя, коли саме мені вдалося знайти це поховання!».

Феномен Івана Похитонова полягає якраз в тому, що він, будучи по суті самоуком (але отримав звання дійсного члена Петербурзької Академії мистецтв і став членом Товариства пересувних художніх виставок !), досяг таких вершин професійної майстерності, перевершивши навіть багатьох живописців  з академічною освітою. З цього приводу французький мистецтвознавець Еміль Вітмійор писав: «Після міжнародної виставки в галереї Петі 1882 року майстри мистецтва всіх країн з почестями прийняли у своє коло 32-річного Похитонова, вважаючи, що він гідний бути поруч з ними, визнаними митцями». Своїми успіхами скромний по життю Іван Павлович зобов’язаний  блискучому таланту, старанній наполегливості й надзвичайній працездатності. «Поет природи і гармонії», «феноменальне явище», «чудо в живописі», «художник-чародій» – так відгукувалися на його творчість  бельгійські  та французькі  критики. Його мініатюри (міньйони) оцінювали як «найвище досягнення в мистецтві малих форм, яке вражає відчуттям тону, витонченістю виконання, бездоганним рисунком… одним словом,  це одкровення!».