Кожного разу, коли йдеться про прайд, мені доводиться чути: «Хто їм заважає?! Ніхто ж не проти, аби вони сиділи собі вдома і займалися, чим хочуть. Тоді б і ціліші були. А так на вулицях ДІТИ! І, взагалі, ніхто їх не утискає». Переказувати далі основні тези не бачу сенсу. Зайдіть на будь-яке повідомлення про прайд у соцмережах, і насолоджуйтеся коментарями. Як довести, що прайд – це в першу чергу про права ЛГБ-спільноти? Спробую зробити це в якості альтернативного всесвіту.

Останнім часом великим попитом користується пласт фантастичних творів про «попаданців». В їх основі закладений сюжет, як людина із сучасності потрапляє до тіла певної історичної чи фантастичної особистості і починає змінювати історію. У кращому випадку розраховує вона тільки на власні знання. В гіршому – автор видає своєму героєві чіт-коди на безсмертя, нескінченні набої і таке інше.

Для експерименту спробуймо уявити типову набожну, гетеросексуальну, «традиційно-сімейну» людину з першого абзацу. Вона щонеділі ходить до церкви, називає представників ЛГБТ-спільноти «содомітами», любить анекдоти про «оцих всіх» і впевнена, що ніхто їх не чіпає і всі права захищені. І одного ранку вона потрапляє до альтернативного всесвіту, де ЛГБТ-спільнота є більшістю. А ставлення до гетеросексуальних людей там таке, як і зараз до ЛГБТ. Все ж інше тотожне її всесвіту.

Спочатку вона нічого не помічає. Приходить на роботу і під час перерви на паління отримує порцію нових анекдотів про гетеросеків (які стереотипи будуть притаманні цим історіям, придумайте самі). Наративом буде неповноцінність та збочення. На зауваження, що тут щось не те, їй скажуть, «а ти що, з цих самих?». У телевізорі третина жартів у гумористичних  ток-шоу будуть саме на цю тему. В розмовній мові «гетеросек» вживатиметься як лайка чи образа.

За деякий час людина знаходить собі пару. Вони закохуються один в одного, і вирішують зареєструвати свої стосунки офіційно. У РАГСі хлопець бальзаківського віку дивиться на них, як на багнюку, що прилипла до кросівка. Довго маринує пару  очікуванням, перекладає папірці і наприкінці каже, що ні, він не може зареєструвати їх шлюб. Натомість радить поїхати до Німеччини чи Нідерландів (Содому нашого часу), де різностатеві шлюби дозволені. А у нас тут набожна країна, де поважають традиційні сімейні цінності одностатевих шлюбів.

Пара виходить і чує, як хлопець комусь телефонує. Дорогою додому за ними починає слідкувати група людей кримінального вигляду. За кілька десятків метрів група доганяє і нападає. Після цього звернення до поліції, але там злочин характеризують як дрібне хуліганство (хоча нападники вигукували образи, пов’язані саме із гендерною орієнтацією).

Закохані вирішують, що біс із тою реєстрацією. Проживуть і без неї. Так йде час. Сусіди споглядають на них із осудом. Проходить час, і кохана людина на жаль помирає. В неї були збереження в банку, якась нерухомість та автомобіль. Інша людина з пари намагається отримати коштовності у спадок. На що нотаріус каже, що це неможливо. «Гетеросексуали»,  що не оформили офіційно шлюб не можуть зазіхати на майно коханої людини.

Вбитий горем герой вирішує організувати рух таких як сам, і відстоювати свої права, бо вони ж такі самі люди. Призначають проведення мітингу на 1 травня, як на день захисту прав трудящих. Як тільки починається мітинг, на учасників нападають. Охоронці правопорядку дивляться на це і не роблять жодної спроби їх захистити.

Та наш герой настирливий. Збирає навколо себе активістів і повторює свою акцію. Посадовці погоджуються виділити охорону. Тепер перед кожним мітингом йде процедура огляду, порівняно з якою, догляд в аеропорту – це просте запитання «котра година?». Всіх учасників на прайді оточують охоронці правопорядку. Під час маршу їх закидують сміттям та вигукують образливі фрази. Дві третини ЗМІ розповідає про цю подію, як про зібрання содомітів, що посягають на традиційні цінності одностатевих сімей...

На цьому зупинимося. Я привів тільки малу частину прикладів утискання прав представників і представниць ЛГБ-спільноти у нашому всесвіті. Наразі пропоную зрозуміти, що прайд – це не зараження дітей думками ані про вибір орієнтації, ані про гарно проведений час, ані про дозвіл займатися сексом. Це, перш за все, про базові права та рівність.