Зелені свята (святки), Семик або Русалії — народна назва циклу слов'янських свят язичницького походження, що охоплює кілька днів перед Трійцею та іноді перші дні Троїцького тижня (після Трійці).
Свято Трійці – одне з найбільших християнських свят. Воно вбирає в себе велику кількість традицій святкування як дохристиянських, так і християнських.
У древніх слов'ян був свій календар і по ньому вони вираховували дату Семика. Це можна зробити і зараз - до дня, коли ви відзначали Великдень, потрібно додати 47 днів або знайти сьомий четвер. У підсумку ви отримаєте дату за три дні до Трійці – вона і буде святковою. У 2022-му році Зелені святки відзначаються 9 червня, так як Трійця випадає на 12 червня.
Починаючи із Зелених святок та ще 7 днів після них, слов'яни шанували померлих. Причому не всіх, а тільки загиблих не своєю смертю. Наші предки вірили, що в цей день померлі виходять у світ живих і беруть участь у всьому, що відбувається з людьми. У цю дату ходили на цвинтарі, приносили частування і квіти, а також прибирали на могилах.
На Трійцю категорично заборонено працювати та займатися важкою працею. Також не можна в цей день думати про погане, сваритися чи бажати комусь зла. Забороняється порушувати спокій землі: копати землю, орати, боронувати, косити траву, колоти дрова, пиляти дерева і навіть садити рослини. Інакше чекайте біди.
Вважається, що свято Трійці тісно пов'язане з міфічними істотами русалками, тому навіть здавна заборонялося купатися у водоймах.
Для хлопців Зелені свята вважали раніше чудовим часом, аби посвататись. Мовляв, шлюб буде вдалим і довгим. А у дівчат заведено на Трійцю ворожити на судженого. Також ходити в ліс збирати цілющі трави та кидати мавкам сплетені з зелені вінки, а ті нібито пришлють заможних наречених.
Наші предки напередодні зеленої неділі — ретельно прибирали всю оселю. Кімнати та подвір’я прикрашали зеленими гілками. Брали гілки клену та верби, липи та акації, а також ясеня, горіха та дуба. А от осика вважається забороненою рослиною, адже за легендою на ній повісився Юда. Свіжу зелень розставляли в горщиках, прикрашали нею вікна, двері, ікони. А підлогу будинку застеляли ароматними рослинами: любистком та м’ятою, татарським зіллям. Традиція прикрашати зеленню дім збереглася і донині.
Усім рослинам у дні святкувань приписували магічні властивості. З них робили настоянки, відвари та талісмани. Відвари та настоянки використовували для лікування, профілактики застуди, краси. А талісмани робили так: збирали та засушували трави з квітами, обкурювали мелісою, чебрецем або кропивою і клали в маленький мішечок.
В експозиції «Зеленеє свято у цілющих травах» представлені ековироби заслуженої майстрині народної творчості України з килимарства Олександри Пренко. Олександра Іванівна використовує лише різнотрав’я, яке зібрала власноруч в місцях далеких від загазованих міст. Частіше це галявини біля водойм. Також в експозиції представлені килимки, трави для яких збирала на узбережжі моря Херсонщини минулого року.
Також на виставці можна побачити гобелени виткані кольоровими нитками, які майстриня створює за авторськими малюнками.
Органічно доповнює експозицію вінок з колосків та польових квітів майстрині Юлії Полякової.
У виробах Олександри Іванівни ми спостерігаємо сюжети з традицій українського народу. Це і русалоньки, у яких дівчата питали своєї долі. І будиночки та млини наших пращурів. І цілющі трави, які наші бабусі використовували у приготуванні різних страв, напоїв чи ліків.
Переглядаючи виставку робіт кожен має можливість наповнитися силою духа нашої могучої української природи.
