Музей мистецтв презентує віртуальну виставку творів «Осяяний мистецтвом» до 95-річчя від дня народження нашого земляка Василя Леонтійовича Завгороднього (1925-2009) – співака, поета, прозаїка, художника, заслуженого артиста України, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреата премії імені Катерини Білокур.
Від природи, Василь Леонтійович – був багато обдарованою особистістю, яка щедро нагородила його талантами. Повна реалізація Василя Завгороднього, як художника відбулася у зрілому віці, коли він отримав можливість повністю присвятити себе образотворчому мистецтву його хист проявився у різних жанрах образотворчого мистецтва: живописі та графіці (акварель, ліногравюра, пастель), різьбленню по дереву (рельєф та об’ємна скульптура), декоративному розпису. Його мистецький доробок – вражаючий: романтичні пейзажі, психологічні портрети, роботи на обрядову тематику, символіко-декоративні полотна. Василь Завгородній створив образи козаків-запорожців, князів і гетьманів, музик і кобзарів, провидців і подвижників, незабутні персонажі літературних творів, портрети українських світочів минулого та сучасності. І всі ці мистецькі відвертості Завгороднього мандрували світами (Україною, Канадою, Чехією, Японією). Твори знаходяться у зібраннях Музею українського народного декоративного мистецтва, Національного музею Тараса Шевченка, Музею Лесі Українки в Києві, музею Олександра Довженка в Сосниці, Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Музею Лесі Українки в Грузії та ін. У 2003 році близько двох сотень його творів збагатили скарбницю Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», покликавши до життя «Музей Козацької слави у творах Василя Завгороднього».
Народився Василь Леонтійович 26 жовтня 1925 року в с. Водяне Компаніївського району на Кіровоградщині. З дитинства почав малювати та співати. У восьмому класі здобув перемогу на районній мистецькій олімпіаді, збирався на обласну, та не встиг, розпочалася війна. Неповнолітнім просився на фронт, не взяли – відмовили, та за першої нагоди поповнив лави захисників Вітчизни. Після завершення Другої Світової війни ще п’ять років віддав військовій службі. Після демобілізації у 1950 році доля привела Василя до Кіровоградського музично-драматичного театру (Кіровоградський академічний український музично – драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького), де юнак планував влаштуватися на посаду художника. Але співочий хист Василя Завгороднього не залишився непоміченим. Його чарівний баритон почув корифей українського співу Іван Паторжинський. Так Василь Завгородній став студентом Київської державної консерваторії (нині Національна музична академія імені П.І. Чайковського) з класу вокалу. Після її закінчення у 1955 році його запросили до оперного театру столиці (Національний академічний театр опери та балету України ім. Т.Г. Шевченка). Через скрутні умови життя, відсутність належного житла Василь Завгородгній переїздить до Алма-Ати (Казахстан) та через чотири роки повернувся в Україну. Після довгих митарств він став солістом Житомирської обласної філармонії, а незабаром у 1960 році – солістом Державного українського хору імені Григорія Верьовки(Національний заслужений академічний український народний хор Украї́ни і́мені Григорія Верьовки) в якому 14 років був солістом, також довелося і попрацювати в Кримській філармонії.
За період творчої діяльності митець брав участь у регіональних, всеукраїнських мистецьких виставках, починаючи з 1959 року, був автором численних персональних виставок (1972 – 2010).
В Музеї мистецтв (Кіровоградському обласному художньому музеї) у березні 2009 року за ініціативи родини Завгородніх були вперше презентовані роботи Василя Завгороднього на першій його прижиттєвій персональній виставці до Всеукраїнського дня працівників культури та аматорів народного мистецтва.
У 2015 році була розгорнута експозиція творів «Обдарований талантами» приуроченна до 90-річчя від дня народження Василя Леонтійовича Завгороднього.
Загалом протягом десяти років фондове зібрання музею мистецтв, завдяки доньці художника Олені Василівні, поповнилося на 700 робіт. Це різнопланові чоловічі та жіночі портрети, пейзажі, дерев’яні скульптурні композиції – образи видатних діячів української історії та культури, композиції з козацької тематики, предмети дизайну.
У 2015-2017 роках Завгородньою Оленою Василівною на Компаніївщину до Історичного музею Компаніївського району та Меморіального музею Юрія Яновського, а також у Водянську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів Компаніївської районної ради Кіровоградської обласі було передано 500 робіт Василя Завгороднього.
На думку багатьох дослідників, Василю Завгородньому вдалося органічно поєднати кращі народні традиції із власним світоглядом, непересічним мистецьким хистом.
