При вивільненні працівників керівники установ та організацій, а також кадровики мають враховувати норми законодавства про працю, що гарантують певні права.

Так, обов’язково має враховуватись, що окремі категорії працівників мають переважне право залишення на роботі при реорганізації, а деякі категорії працівників взагалі убезпечені від вивільнення, окрім випадків ліквідації підприємств чи установ.

Так, убезпечені від вивільнення, крім ліквідації установи, вагітні жінки, жінки, які мають дітей віком до трьох років, одинокі матері. Але при цьому роботодавець має вживати заходи щодо вирішення питань зайнятості таких категорій громадян.

Категорії працівників, які мають переважне право на залишення на роботі, визначені статтею 42 КЗпП. Серед них, зокрема:

- учасники бойових дій;

- сімейні, за наявності двох і більше утриманців;

- особи, в сім’ях яких немає інших працівників з самостійним заробітком. 

Окремі категорії працівників мають переважне право не постійно, а тільки протягом певного часу після деякої події. Так, працівники з числа колишніх військовослужбовців строкової служби мають таке право протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. А особи передпенсійного віку, мають таке право за умови, що їм залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Обов’язково слід враховувати, що переважне право стосується тих працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці відносно інших осіб.