Відносини, пов’язані з договором позички, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Договір позички широко застосовується у відносинах між фізичними особами, які надають одна одній речі для побутового використання, у відносинах між фізичними особами та юридичними особами, наприклад, у бібліотечній справі, у майнових відносинах між роботодавцями та професійними спілками, у благодійництві, у майнових відносинах між організаціями, на балансі яких перебувають культові будівлі та майно, що становить державну власність, та релігійними організаціями щодо користування ними, тощо.

ПОНЯТТЯ, ОСОБЛИВОСТІ ТА ФОРМА  ДОГОВОРУ

Відповідно до ст. 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Метою даного договору позички є набуття користувачем речі позичкодавця у строкове безоплатне користування.

До договору позички застосовуються положення глави 58 Цивільного кодексу України (найм, оренда).

Договір позички є самостійним цивільним договором, який істотно відрізняється від інших цивільних договорів.

Цей договір має такі особливості:

- майно передається користувачу у тимчасове володіння та користування;

- у позичку може бути передана річ, визначена індивідуальними ознаками,  тобто за договором позички передаються речі неспоживчі;

- за договором позички має бути повернута та сама річ;

- він може бути реальним (якщо передача речі збігається з моментом укладення договору) або консенсуальним (якщо сторони домовилися, що річ передається після укладення договору). В конструкції норми договору це виглядає таким чином: «позичкодавець передає іншій стороні визначену річ в користування» – реальний договір, «позичкодавець буде зобов’язаний передати річ протягом .....  після укладання договору» – консенсуальний договір;

- до договору позички можуть застосовуватися норми, що регулюють майновий найм (оренду);

- договір позички завжди є безоплатним.

Безоплатність договору знаходить своє відбиття в розподілі обов’язків між сторонами та обсягу відповідальності позичкодавця. В даному випадку мова може йти тільки про обмежену відповідальність: позичкодавець відшкодовує користувачу лише реальну, понесену ним шкоду, але не відшкодовує упущену вигоду, та й не з будь-якої  вини, а тільки з умислу чи грубої необережності.

Форма договору позики.

Статтею  828 Цивільного кодексу України передбачено:

1.  Договір позички речі побутового призначення між фізичними особами може укладатися усно.

2.  Договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі.

3.  Договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 Цивільного кодексу України (строком на три і більше років підлягає нотаріальному посвідченню).

4.  Договір позички транспортного засобу, в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.