Під час літніх канікул частина учнівської та студентської молоді бажає власною працею заробити собі певну суму коштів. Агровиробникам необхідно враховувати норми законодавства, що регулюють працю неповнолітніх осіб.

Слід враховувати, що Кодексом законів про працю України (далі - Кодекс) встановлено, що неповнолітні (особи, що не досягли 18-ти років) у трудових відносинах прирівнюються у правах до повнолітніх та мають пільги, встановлені законодавством.

Праця неповнолітніх (дитяча праця) умовно поділяється на “дозволену роботу” та економічну експлуатацію дітей. Дозволена робота означає залучення дитини до діяльності, яка не є шкідливою для розвитку та здоров’я дитини і не перешкоджає відвідуванню школи та ігровому відпочинку. Дозволеною роботою є допомога, яку діти надають батькам удома, їхня посильна праця поза домівкою після занять у школі, професійному навчальному закладі, під час канікул. Така праця сприяє набуттю дітьми корисного трудового досвіду без заподіяння шкоди фізичному і моральному здоров’ю, сприяє розширенню майбутніх перспектив у сфері праці.

Перетворення трудової зайнятості дітей у найгірші форми експлуатації, що завдають шкоди здоров’ю, навчанню та нормальному розвитку дитини, є недопустимою. Економічна експлуатація починається тоді, коли праця дитини пов’язана із зневажанням людської гідності, перешкоджанням фізичному, інтелектуальному і психологічному розвитку.

Основним критерієм для діагностики дитячої праці є її шкідливі наслідки для дитини. Формальною ж ознакою для віднесення зайнятості дитини до дитячої праці є порушення норм законодавства. Так, статтею 21 Закону України “Про охорону дитинства” забороняється залучення дітей до найгірших форм дитячої праці, до яких належать, зокрема, робота, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди фізичному або психічному здоров'ю дитини.

При дозволеній роботі дітей обов’язковою умовою є дотримання норм Кодексу, в першу чергу щодо:

не допуску прийняття на роботу осіб молодше 16-ти років (за згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли 15-ти років. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними 14-річного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює);

ведення спеціальний облік працівників, які не досягли 18-ти років, із зазначенням дати їх народження, прийняття на роботу дитини лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21-го року, проведення щорічного обов'язкового медичного огляду;

встановлення тривалості робочого тижня для працівників віком від 16 до 18 років 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини вказаної максимальної тривалості робочого часу для осіб відповідного віку. При цьому заробітна плата працівникам молодше 18-ти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи. Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

При прийомі дітей на роботу мають враховуватися також обмеження щодо певних професій, визначені Переліком важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.03.1994 № 46, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.07.1994 за № 176/385. До таких важких робіт відноситься, у тому числі, робота:

газозварника, газорізальника, електрогазозварника;

апаратника рафінації жирів і масел, заготовлювача льоду, машиніста очисних (харчова промисловість) та тістозмішувальних машин, пекаря (зайнятого безпосередньо біля печей), халвомісильника (зайнятого замісом вручну), мельника;

бійця худоби, жиловика та засолювача м’яса і субпродуктів, приймальника худоби, обробника птиці, виготовлювача морозива (зайнятого на ручних роботах), мийника сиру;

причіплювача (на сільськогосподарських машинах), робітників (зайнятих всередині теплиць);

акумуляторника (зайнятого заряджанням та ремонтом свинцових акумуляторів), водія автомобіля.