За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування може бути як реальним (є укладеним з моменту передачі майна обдаровуваному), так і консенсуальним (є укладеним з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов договору).

Особливістю договору дарування є його безоплатний характер. Тобто за подарунок обдаровуваний не повинен віддавати дарувальнику майно або грошові кошти. Якщо за договором обдаровуваний зобов'язаний вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, це не є договором дарування.В договорі дарування може бути обумовлений обов'язок обдаровуваного вчинити певні суспільне корисні дії або дію майнового характеру на користь третьої особи (наприклад, надання права довічного користування частиною будинку, який є подарунком тощо).

Для договору дарування нерухомої речі обов’язкова письмова форма з нотаріальним посвідченням.

Для нотаріального посвідчення договору дарування сторони мають надати нотаріусу такі документи:

- для встановлення особи та її дієздатності – паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків;

- для юридичних осіб - код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер.

- для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби - відмітка у паспорті;

- документи про вартість нерухомого майна, яка визначена суб'єктом оціночної діяльності.

- якщо договір укладається через представника - нотаріально посвідчену довіреність;

- якщо дарувальником є один з подружжя і дарунок належить подружжю за правом спільної сумісної власності - нотаріально посвідчену згоду іншого з подружжя.

- якщо дарунком є нерухоме майно, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності на вказане майно, та, у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують.

- дозвіл органу опіки та піклування (для оформлення відчуження від імені неповнолітнього (малолітнього) в тому разі, коли він є співвласником нерухомого майна).

- довідка з ЖЕО про склад сім’ї.

Право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором; свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності на об'єкти нерухомого майна; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, за наявності відмітки на ньому про реєстрацію відповідних прав тощо.

Право власності на земельну ділянку фізичних та юридичних осіб, а також право державної та комунальної власності підтверджуються державним актом, або свідоцтвом про право власності.

Перелік документів не є виключним. Відповідно до ситуації, можуть вимагатись і інші документи. Наприклад, технічний паспорт, архівна довідка БТІ, тощо.

Дарувальник зобов'язаний повідомити обдаровуваного про всі відомі йому недоліки речі, що є дарунком, або про її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна обдаровуваного або інших осіб.

 Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Момент виникнення права власності на дарунок пов'язується з його передачею і прийняттям обдаровуваним. У договорі дарування, який є реальним, виникнення права власності в обдаровуваного співпадає з моментом укладення договору. В договорах дарування, в яких час укладення договору і передачі дарунка не співпадає (консенсуальний договір), право власності переходить від дарувальника до обдаровуваного не в момент укладення договору, а після прийняття речі останнім.

Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям подарунку. У реальних договорах дарування укладення договору і передача (прийняття) речі співпадає. Тому прийняття дарунка свідчить, що договір укладений і право власності перейшло від дарувальника до обдаровуваного. Якщо дарунок не прийнято, договір дарування не вважається укладеним. При цьому не може бути ніяких правових підстав, щоб змусити особу прийняти дарунок, якщо вона на це не дала згоди раніше. Прийняття дарунка є правом, а не обов'язком обдаровуваного. Отже, він в момент передачі речі може відмовитися від її прийняття. У разі прийняття дарунка і подальшої відмови від нього йдеться про розірвання договору дарування.

Разом з дарунком до обдаровуваного можуть перейти обов'язки, встановлені договором дарування. Це може бути обов'язок вчинити певні дії майнового характеру на користь третьої особи або навпаки утриматися від їх вчинення (передати грошову суму чи інше майно у власність, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо).

Дарувальник має право вимагати від обдаровуваного виконання покладеного на нього обов'язку на користь третьої особи.

У разі недотримання письмової форми правочину, вчинення під впливом помилки, обману, насильства, під впливом тяжкої обставини, тощо, недійсність такого правочину встановлюється судом.

 За довіреністю на укладення договору дарування квартири, будинку, автомобіля тощо представник повинен укласти договір дарування чітко визначеного майна.