Наразі у Кропивницькому тривають тренінги з формування толерантного ставлення медичних працівників до людей, які живуть з ВІЛ, та представників груп найвищого ризику в рамках проекту RESPECT: «Зменшення стигми та дискримінації, пов’язаної з ВІЛ, до представників груп найвищого ризику в медичних закладах України». Із запланованих 720 медичних працівників закладів охорони здоров’я Кропивницького навчанням охоплено 160. Чи вдасться змінити ставлення медичних працівників до ВІЛ-позитивних, про це спілкуємося із тренером проекту Світланою Забудько.

- Чи дискримінували ВІЛ-позитивних медичні працівники, які були присутні на тренінгах? Якими історіями вони ділилися? 

- Менша частина дискримінувала. Були навіть такі випадки, що на початку тренінгу деякі медичні працівники казали, що ВІЛ-позитивним потрібно окрему палату, що їх варто ізолювати від суспільства. Такі репліки звучали не від більшості, а від меншості, але вони були. Я гадаю, за допомогою тренінгів ми змінимо думку медичних працівників. 

- Чи всі присутні розуміли поняття «стигма», «дискримінація», «толерантне ставлення»?

- Для медичних працівників поняття «толерантне ставлення» і «дискримінація» були більш зрозумілими, ніж «стигма».

Стигма - це характерна особливість індивіда, яка значно дискредитує його в очах оточуючих і чітко демонструє, що людина відрізняється від інших. Особистість, яка має стигму – певний знак - вже не може ідентифікувати себе із членами суспільства, в якому існує. Важливо, що саме суспільство, оточення людини визначає, що саме є небажаною ознакою, характеристикою, на основі якої людину принижують. У свою чергу, дискримінація – це навмисне обмеження прав частини населення, окремих груп чи індивідів за певною ознакою, серед яких і стан здоров'я. Толерантність - це цінність і норма громадянського суспільства, яка проявляється у праві всіх громадян бути різними, у повазі до різноманітних культур та цивілізацій, готовність до розуміння та співпраці з людьми, які відрізняються зовні, мають іншу мову, переконання, звичаї та вірування.

Не знаючи пояснення даних термінів, навіть медичні працівники свої дії не ідентифікують із стигмою чи дискримінацією. Тому варто знати визначення цих слів і розуміти, яку шкоду вони можуть принести.

- У вашій практиці були випадки, коли ВІЛ-позитивні пацієнти відчували дискримінацію і стигматизацію від медичних працівників?

- Тема стигми і дискримінації дуже проникла у наше суспільство. На жаль, стала частиною нашого життя. Я працюю психологом у Кіровоградському обласному тубдиспансері, до мене часто звертаються клієнти, які приходять до нас уже з проявами внутрішньої стигми. Це результат внутрішніх переживань людини і вона формує самосприйняття, як носія небажаних якостей.  Клієнти не відкриті до спілкування, бояться звертатися за медичною допомогою. 

У мене на практиці не було випадків, коли ВІЛ-позитивні потерпали від дискримінації чи стигматизації саме у закладах охорони здоров’я. Проте мені доводилося консультувати клієнтів з іншими випадками. Наприклад, коли дитину із ВІЛ-статусом не хотіли оформлювати у школу. Директор школи боявся, що ця дитина може інфікувати дітей і вчителів. А все через те, що наше суспільство не знає шляхи передачі ВІЛ. А варто знати, що джерелом ВІЛ-інфекції є інфікована людина. Тому є три основні шляхи інфікування ВІЛ – статевий шлях (при гомосексуальних чи гетеросексуальних статевих контактах), парентерально (під час переливання крові, пересадці інфікованих органів, використання забрудненого ВІЛ-інструментарію, шприців), перинатальним шляхом від матері до дитини - вертикальний шлях (під час вагітності та пологів від ВІЛ-інфікованої матері) та горизонтальний (при вигодовуванні грудьми ВІЛ - інфікованою). Тобто, враховуючи ці шляхи інфікування, ВІЛ-позитивна дитина, про яку я говорила вище, не має бути обмеженою в доступі до освіти.

Під час тренінгів медики не озвучували ніякі випадки стигми і дискримінації зі своєї практики, оскільки, на мій погляд, мало хто насмілиться про це розповісти в голос. Однак я знаю випадки дискримінації з інших областей зі слів потерпілих. Наприклад, коли жінку не хотіли приймати до пологового будинку без кольчужних рукавичок. Коли її мати знайшла необхідні рукавички, лише тоді у жінки прийняли пологи, але вона все ж таки  відчувала погане ставлення до себе. Інший випадок – жінку з поломаною ногою не хотіли приймати в лікарню після того, як вона зізналась про свій ВІЛ статус. Хвора потребувала операційного втручання, але їй сказали, що ніхто не погодиться її оперувати. Їй наклали гіпс і відправили додому, але нога не переставала боліти і жінка наступного дня знову приїхала до тієї ж лікарні. Жінку нарешті госпіталізували, але в окрему палату від інших пацієнтів. 

- Як саме на тренінгах ви змінюєте думку медичних працівників щодо стигматизації і дискримінації ВІЛ-позитивних?

- Ми працюємо з медичними працівниками відповідно до унікальної спеціально розробленої тренінгової програми в рамках проекту «RESPECT». Тренінг унікальний тим, що учасники включені в роботу. Ми використовуємо підходи у навчанні лікарів, які дозволяють активно вчитися: презентації, групові завдання, інтерактивні вправи. На тренінгах, під час деяких вправ, ми пропонуємо медичним працівникам взяти на себе роль ВІЛ-позитивного пацієнта, відчути на собі прояви стигми і дискримінації. Наше завдання – змінити думку медичних працівників щодо відношення до ВІЛ-позитивних пацієнтів. Адже стигма та дискримінація напряму впливають на поширення ВІЛ-інфекції: люди відчувають страх перед тестуванням, не хочуть знати свій ВІЛ-статус, бояться осуду та відмови у медичній допомозі. Сьогодні в Україні є достовірні методи діагностики, безкоштовне лікування для ВІЛ-позитивних людей, неурядові організації, які надають підтримку людям, яких торкнулася епідемія ВІЛ/СНІД, та лікарі, які відкриті до пацієнта з ВІЛ-інфекцією. Змінити ставлення до ВІЛ-інфекції в цілому, до людей, які живуть з ВІЛ – це основна задача наших тренінгів та проекту RESPECT в цілому. 

Чи змінилося ставлення до ВІЛ-позитивних медичних працівників, які взяли участь в тренінгу, що корисного вони отримали, про це ми їх і запитали:

«Під час тренінгу я для себе ще раз більш детальніше підкреслила деяку інформацію. У мене ставлення до ВІЛ-позитивних завжди було нормальне. Я їх ніколи не засуджувала. Я розуміла, якщо до мене прийде ВІЛ-позитивна людина і буде розмовляти, я від цього не інфікуюся. Але я була вражена, що нині загалом і в Кропивницькому зокрема ВІЛ-позитивних пацієнтів забезпечують антиретровірусною терапією. Мене вразило те, що люди, які звертаються вчасно і лікуються, можуть жити абсолютно спокійним нормальним життям. Якщо вони все приймають чітко, за правилами, то вони безпечні. Це для мене стало, наприклад, відкриттям!», - розповідає Вікторія Орехова, учасниця тренінгу, сімейна медична сестра амбулаторії загальної практики сімейної медицини №2. 

«Сподобалася структура тренінгу, був діалог, а не «сухі» лекції. Підхід грамотний. На всі нагальні питання, які зустрічалися у практиці лікарів і медичних сестер, тренери відповідали, не було «води». Що для мене корисного? Юридичні аспекти – права пацієнта, права лікаря. Часто звертають увагу лише на права пацієнтів, забуваючи про права лікарів. Якщо пацієнт не виконує вимоги лікаря, лікування, то лікар може відмовитися від лікування такого пацієнта. Є відповідна стаття. Але мало про це говорять, бо в нас права лікаря мало виносяться на перший план», - коментує учасник тренінгу, лікар-хірург КЗ «Поліклінічне об’єднання м. Кіровограда поліклінічне відділення №2» Валерій Бень. 

Довідково: Кіровоградське обласне відділення Всеукраїнської благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» реалізує проект «Через зниження стигми до своєчасного виявлення та ефективного лікування ВІЛ» в рамках проекту RESPECT: «Зменшення стигми та дискримінації, пов’язаної з ВІЛ, до представників груп найвищого ризику в медичних закладах України» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).