У грудні 2021 року голова партії «Слуга Народу» Олена Шуляк своїм розпорядженням зняла з посади керівника Кіровоградської обласної організації партії Микиту Потураєва й призначила т. в. о. депутата Кропивницької міськради, заступника міського голови обласного центру Михайла Бєжана.

Ексклюзивно для CBN та телеканалу «Вітер» Михайло Бєжан розповів про діяльність народних депутатів від «Слуги Народу», імперативний мандат, свою роботу заступником міського голови та інше.

Нижче — текстовий варіант інтерв’ю.

– Для мене, як і для багатьох, донедавна партія «Слуга Народу» була таким собі «фантомом». Я не знаю нікого, крім депутатів. Ви зараз, наскільки я розумію, все це будете міняти?

– Так. По-перше, першочерговим моїм завданням, як керівника обласної організації, є розбудова структурних підрозділів на Кіровоградщині. Зараз ми цим і займаємося. 22 грудня у нас був великий форум депутатів усіх рівнів, були і представники Верховної Ради, була ціла команда київських партійців. Ми обговорювали всі наші проблеми, обговорили ті задачі, які перед нами стоять. Тому, насамперед, це завдання розбудови структурної організації. Так, дійсно, у нас дуже багато було проблем минулого року, ми фактично були без голови обласної організації. Тобто на папері він був, але ж фактично тут не знаходився. І тільки завдяки тим людям, деяким депутатам усіх рівнів усе ж таки вдалося нам залишити той актив, який зараз є, і з яким необхідно розпочинати вже працювати. Дуже багато втрачено часу, насамперед по взаємодії з київським офісом, бо якщо взяти статут, то є певні обмеження: дуже багато тих речей, які повинен підписувати голова обласної організації. А, як я вже казав, у нас фактично його не було. До речі, дуже дякую голові нашої партії Олені Шуляк, яка майже одразу після свого призначення знайшла час і приїхала на Кіровоградщину, а також згадала у своєму першому інтерв’ю про Кіровоградщину та завітала на наш форум. Де, в принципі, вона була дуже здивована тим, що є люди, живі люди, які працюють, які є обранцями і працюють, в принципі, вже не тільки місяць, а великий термін. Тому була здивована і перейшла до конкретних дій. Найперше – звільнила колишнього голову обласної організації, призначила мене тимчасово виконуючим обов’язки з конкретним строком на три місяці і з конкретними задачами.

– Попереднім керівником був Микита Потураєв?

– Так, Потураєв.

– Він киянин?

– Киянин. І він рідко тут з’являвся. Я пам’ятаю, ми його тут бачили під час виборчої кампанії. Ну, коли була виборча кампанія, де, до речі, я був керівником виборчого штабу, він постійно знаходився тут, працював. Ми працювали з нашим активом. Але так сталося, що після виборів жодного разу його тут не було.

– І тому зараз партія «Слуга Народу» вирішила «піти в народ»? З цим пов’язано? Якщо ви говорите, що навіть голова партії була здивована, що люди є і вони давно працюють. Я правильно розумію?

– Тут я з вами не погоджуся. Дуже багато наших активних людей, серед них і депутати, які працювали ще з президентських виборів. Є конкретні приклади. Аня Зарічна, яка є депутатом міської ради, була довіреною особою президента, працювала ще з президентських виборів. Мої колеги, також депутати, Ольга Ковальова-Алокілі, яка була кандидатом у мери, теж працює постійно з людьми. Дуже багато працювала, коли балотувалася, багато провела зустрічей. Всім відомий депутат «Слуги Народу» в міській раді Тігран Самвелович Хачатрян, який є дуже серйозним громадським активістом, був і до цього дуже активним, а зараз співпрацює з громадськими організаціями. Тобто він постійно працює, і є зворотній зв’язок, є наші приймальні, де ми постійно співпрацюємо зі своїми виборцями. Також на слуху та ж сама Долинська ТГ, де є представником наш голова Євгеній Звіздовський, у якого є десять своїх депутатів від «Слуги Народу», які впроваджують дуже серйозні проєкти, що спрямовані на економічний та соціальний розвиток їхньої громади. І дуже там серйозні приклади: заходять інвестори, громада постійно рухається вперед. Тому не люди, які там нові, тільки прийшли і зараз зібралися йти «в народ». Вони постійно з народом і співпрацюють.

– Вас зараз призначили т. в. о. Чому не повноцінним керівником? Чому є ця приставка, і якщо це випробувальний термін, то що ви мусите зробити, щоб стати керівником обласної організації?

– Можливо, це не зовсім скромно, але я вважаю, що свій випробувальний термін пройшов. Тому що працював ще з президентських виборів, був дуже активним. Я був керівником виборчого штабу, і коли ми фактично залишились без голови, то фактично цю функцію виконував я. Була співпраця і з київським офісом, і з народними депутатами. Тому просто так, «з вулиці» мене б не взяли і не призначили т. в. о. Я проходив співбесіду з головою партії. Вважаю, це не зовсім випробувальний термін.

Друге питання, що стосується т. в. о. Є така неприємна, на мою думку, річ – до 22 грудня у нас було лише п’ять членів партії в області. Це народні депутати. За статутом, на зборах голова обласної організації затверджується рішенням членів партії. Тобто, це лише п’ять чоловік. І однозначного бачення, хто має бути головою обласної організації, у них не було. Тому таке рішення, що є конкретний строк (три місяці), за який я повинен прийняти у партію тих людей, які працювали, які є достойними, і провести збори, щоб партійці визначились, хто буде головою обласної організації. Я сподіваюся, що здоровий глузд переможе, і у нас буде головою партії та людина, яка буде місцевою (це дуже важливо, тому що приїжджають з Києва чи з інших населених пунктів і не знають нашої специфіки політикуму тощо). Тут дуже багато роботи на місці – співпрацювати з обласною державною адміністрацією, з облрадою, налагоджувати якісь контакти. Треба виїжджати у якісь віддалені ОТГ, бо там дуже багато проблем – у нас є депутати, але вони, напевно, вже і забули, що вони є депутатами «Слуги народу». Тобто треба над цим працювати і постійно знаходитися на місці.

– Значить, така інноваційна і диджіталізована партія «Слуга Народу», яка сприймалася не так, як усі, і подавалася, що вона не така, як решта партій, поїде по селах формувати первинки і робити так, як робили всі інші?

– Я не можу сказати, як робили всі інші. Я знаю, що стоїть конкретна задача переді мною у строк до трьох місяців відкрити якнайменше чотири офіси у наших новостворених районах. І вони вже майже відкриті. Як тільки ми проведемо наші збори, де визначимось з головою, уже буде конкретно розглядатися питання, щоб там відкривалися ці офіси. Приміщення ми вже знайшли, співбесіди з людьми, які там будуть працювати, провели, тому ми на низькому старті, так би мовити. І люди, які там будуть, вони співпрацюватимуть з тими селами, депутатами, співпрацюватимуть з Києвом і кропивницьким офісом.

– От ви зараз самі до цього підійшли, що у районах будуть відкриватися. У нас же райони майже збігаються з виборчими округами до Верховної Ради. І я хотів запитати про народних депутатів. Вони завжди є такими локомотивами партійного будівництва, тим більше на місцях у них там постійно діють помічники, які у контакті з виборцями знаходяться. От я не знаю майже нічого ні про кого з народних депутатів «Слуги Народу», ну, крім нашого спільного друга Олександра Дануци. Я знаю, чим він зайнятий – він ділиться або постить щось у фейсбуці. Я так розумію, що Кіровоградщина у Верховній Раді представлена шістьма депутатами. Хто з них готовий стати таким локомотивом? З ким ви більше співпрацюєте? На кого у вас, можливо, найбільша надія?

– Так, дійсно, від Кіровоградщини представлено шість народних депутатів, четверо з них – мажоритарщики по округу. Це Олександр Дануца – по місту, Юрій Кузбит – по Голованівську, Олег Воронько – Олександрія та Ігор Мурдій по Новоукраїнському округу. Також у нас є два депутати, які обиралися по списках, – Олег Тарасов і Богдан Торохтій. На мою думку, народні депутати перш за все є законотворцями і, найперше, вони повинні працювати у стінах Верховної Ради. Також дуже важлива частина їх роботи у комітетах та підкомітетах. Це дуже багато займає часу, якщо ти є активним депутатом. І, звісно, треба працювати в окрузі. Дуже важливо, що троє з наших народних депутатів є головами підкомітетів. Олександр Дануца – голова підкомітету правоохоронної діяльності, Юрій Кузбит працює у бюджетному комітеті, який теж є дуже важливим, та Олег Тарасов – він у агропромисловому комплексі теж є головою підкомітету. Вони самі там приймають рішення, прибирають чи додають якісь правки до законопроєктів. І ця робота, повірте, дуже серйозна, і на неї варто звертати увагу.

-  Якщо брати статистику роботи у Верховній Раді, то наші депутати є лідерами серед відвідувань і роботи. Дуже мало, так званих, прогулів. На мою думку, ті часи, коли роботу депутата оцінювали по тому, скільки кому він вручив грамот, вже минула, хоча ту роботу, яку вони роблять, не так видно людям. Але в округах вони з’являються, працюють. Є таке поняття, як соціально-економічний бюджет, де завдяки лобізму і роботі, наприклад, Юрія Кузбита було відремонтовано Голованівський будинок культури, на який виділено державної субвенції в розмірі 6 мільйонів гривень. Ігор Мурдій, на лікарню у Бобринці, пролобіював близько 5 мільйонів гривень. А також те, чим я допомагав займатися Олександру Дануці - було виділено 6 мільйонів гривень на кисневий генератор для Центральної міської лікарні та 4 мільйони на онкодиспансер. Це теж серйозна робота, якою доводиться займатися у стінах Верховної Ради та в комітетах.

– Скажіть, будь ласка, от вам як депутату Кропивницької міськради, як заступнику міського голови є про що сказати, що ось це сталося завдяки мені, ось це зробив я, це пролобіював я?

– Я не звик говорити про щось, що зробив, тому що це неправильно. Якщо взяти по напрямках тих, якими я займаюсь, то це все ж таки завдяки роботі у команді. Якщо брати виборчий процес або зараз роботу як депутата, то це завдяки тим людям, які зі мною працюють: мої помічники, люди, які працювали у нашому виборчому штабі. Дуже складно сказати, що конкретно я щось зробив. Так, я багато приділяю уваги як депутат міської ради своєму округу, я постійно співпрацюю з мешканцями мікрорайону. Ми навіть неодноразово приходили на прийом до міського голови. Це 101-й мікрорайон. Його жителі знають усі проблеми, вони до мене звертаються, ми постійно з ними співпрацюємо. Тому у нас виходить робити це разом. Що стосується мене як заступника міського голови, то тут теж плідна співпраця з міським головою, це дуже важливо, і важливо, що він чує і дослухається. Він нормальний господарник, і у нього є чому повчитися. У нас хороші стосунки і з іншими заступниками, керівниками різних управлінь. Я ніколи не працюю з людьми, які не налаштовані на результат. Знаєте, як кажуть, краще з розумним втратити, ніж з дурнем знайти.

– Тут у нас днями дуже знакова подія сталася, коли одного з депутатів обласної ради виключили з партії, але мандат депутатський у неї не можуть забрати. Хотілось би вас запитати про імперативний мандат, знову в інфопросторі підіймається ця тема. І оце я думаю: невже я доживу колись? Всі розповідають, скільки я себе пам’ятаю, про цей мандат, що все ж таки партія буде контролювати, виборці будуть контролювати. Як ви вважаєте, це станеться коли-небудь?

– Я сподіваюся, що теж доживу до цього моменту, і будуть якраз конкретні приклади. Скажу вам, що схема дійсно спрощена. На жаль, вона спрощена тільки для місцевих депутатів, не можна її застосувати до депутатів Верховної Ради, але все-таки з чогось потрібно починати. Спрощена вона у тому, що можна звернутися за підписом голови обласної організації до керівництва партії, і там уже будуть розглядати питання, щоб забрати мандат. Я хочу подивитись, які будуть приклади. Все ж таки потім питання йде на територіальну виборчу комісію, і вже вона повинна прийняти рішення. Але ж ми знаємо, що часто, ні для кого це не секрет, територіальні виборчі комісії теж прислуховуються до якихось людей. І не завжди це люди, які звертаються з цим питанням. Тому тут у мене є сумніви. До речі, 27 січня я буду присутній на засіданні Національної ради громад у київському офісі «Слуг Народу», де вже з різних областей є пропозиції про виключення деяких депутатів. І там ми будемо приймати рішення, я член комісії Національної ради громад, про те, щоб виключати чи не виключати. Після чого вже буде йти пропозиція до територіальної комісії. Там подивимося, що з цього вийде.

– Михайле Михайловичу, конкретизую: Олег Воронько, який нещодавно вступив у «Розумну політику» до Дмитра Разумкова, як я розумію. Дмитро Разумков зараз є прямим антагоністом «Слуг Народу», і мені здається, що конкретно самого президента. От настільки довго він зможе бути у «Розумній політиці» Разумкова і залишатися депутатом від «Слуги народу», членом партії і так далі? Він же член партії? От скільки це може тривати, коли цей імперативний мандат зможе бути до політики найвищого ешелону прийнятий?

– По-перше, я не хочу відповідати на запитання, яке не входить до моїх повноважень. Я особисто звик відповідати за ті речі, на які маю вплив або можу щось змінити. Є вище партійне керівництво «Слуги Народу», є голова фракції – це їхні повноваження, і я думаю, що їм вирішувати цю проблему. Звісно, що неможливо, щоб людина була і у Разумкова, і у «Слузі Народу». Це неприйнятно, тому треба з цим питанням щось робити. Я обов’язково буду його задавати і, можливо, отримаю якусь відповідь. Тоді з вами поділюся.

– Останнім часом і ви, і я, і дуже багато людей є героями публікацій у різних телеграм-каналах, які стали, ну мені так здається, якоюсь новомодною заміною ЗМІ. Причому там офіційної інформації майже нуль – все домисли і так далі. Як ви до цього ставитесь, чи сприймаєте, читаєте, може, підписані на якусь з цих нових модних штучок?

– Зазвичай я ніколи не додаюся у якісь телеграм-канали. Я не знаю навіть, як воно працює. Мене додають самі канали. Звісно, я їх переглядаю час від часу. Дуже багато бруду там на всіх людей, яких я знаю особисто. І ви знаєте, як відповів нещодавно один мій товариш на за питання «як ти ставишся до телеграм-каналів?» Точніше, я його це запитував як професійного журналіста. Він мені відповів коротко і ясно: «Так само, як раніше ставилися до написів на парканах». Мені ця відповідь дуже сподобалась. У мене приблизно таке ж ставлення.

– Зараз дуже ускладнилися стосунки між нинішнім президентом і колишнім. Таким чином, ускладнилися відносини між «Слугою Народу» і «Європейською солідарністю». І щось там міряються рейтингами, то піднялись, то упали. Я знаю, що у вас на Кіровоградщині нормальні й дружні стосунки з усіма. Чи впливає ця ситуація якимось чином на те, що буде у нас відбуватися, чи ні?

– Почну з кінця. Я впевнений у тому, що на місцях, от у місті Кропивницький, де у мене друга каденція як депутата міської ради, не повинно бути ніякої політики. У нас зараз у цій каденції взагалі вона відсутня. Це завдяки досвіду Андрія Павловича [Райковича] та депутатському корпусу. Треба займатися господарськими питаннями, і кожного понеділка у нас проходять і апаратні наради, де жодного разу ніхто не підняв ніяке політичне питання. Треба на місцях займатися господарськими питаннями. На місцях люди хочуть, щоб були нормальні тролейбуси, хочуть, щоб були нормальні лікарні, щоб було тепло в оселях. Це якраз ті питання, якими повинні займатися місцеві політики. Що стосується гарних відносин з деякими членами «Європейської солідарності» – так ,звісно, вони є. І я б не хотів плутати політику з іншими якимись взаєминами. Є в Києві партійне керівництво, яке повинно там з’ясовувати стосунки, якщо є що з’ясовувати. Що стосується ситуації з п’ятим президентом, то я думаю, що все-таки треба дати можливість правоохоронним органам займатися розслідуванням і виносити свої вердикти, йти до суду і визначатися, що там було не так. Тому що таких ситуацій було дуже багато і з Юлією Тимошенко. Тоді, наскільки я пам’ятаю, Петро Порошенко теж був на держслужбі і мав якісь впливи, могли бути якісь мітинги, але ж їх не було. Було розслідування і, в принципі, напевно у те розслідування майже ніхто не вмішувався. І порушення закону теж не має якось бути пов’язаним з політикою – треба розділяти порушення закону і політику.

Розмовляв Вадим Мурований

Текстовий варіант: Олена Павлюк, Андрій Лисенко