14 серпня 2013 року в Кіровоградському обласному художньому музеї розгорнуто експозицію присвячену спасівським дням «Квіткове розмаїття у творчості Катерини Білокур (1900-1961)»
ДонькаУкраїни Катерина Білокур -українська художниця, майстер народно - декоративного живопису, представниця «народного примітивізму» («наївного мистецтва») тісно була пов`язана з рідною землею. У своїх картинах вона розповідала світові про невичерпні таланти та душевну красу українського народу.
Білокур малювала все, що її оточувало, все те що вона любила: землю, коней, людей, але найбільше - квіти. Цікаво, що достовірно змальовуючи кожен листочок, пелюсточку, художниця ніколи не зривала квіти: вважала їх живими істотами, називала діточками. Могла далеко поїхати, аби намалювати саме ті, які їй до душі. І малювала обов’язково тільки з натури – була твердо переконана: якщо квітку зірвати, вона втратить душу, і вже така на полотні теж буде мертвоюМалювання те вона нарекла «святим».
Ніхто так не опоетизував квіти як Катерина Білокур. Квітка у творах Катерини Білокур становить феномен буттєвості, феномен невмирущої духовності життя, це світ побудований із різних просторових площин, натхнений красою цвітіння, рослинний світ.
В українському фольклорі рослина, або її втілення наділяється всепереможною магічною силою. Це добра сила, яка протистоїть злу і, зрештою перемагає її, а також уособлює зв’язок між землею і сонцем, водою і землею, сонцем і водою.
Про свою «магічну» любов до квітів Катерина Білокур зазначила: « ...А квіти я буду малювати і малювати, бо я так люблю над ними працювати, що й слів не знайду, аби висказати ті почуття до їх любові – моєї великої любові!... Я й сама як почну малювати яку картину квітів, то й думаю: оце як цю закінчу, тоді вже буду малювати що-небудь із життя людського. Але ж поки закінчу, то в голові заснується цілий ряд картин та одна другої чудовіші, та одна від другої красивіші- та все ж і квіти … Та начебто аж схиляються до мене, та як не промовляють: «Хто ж нас тоді буде малювати як ти покинеш? То я все на світі забуду та й знов малюю квіти».
Основу експозиції становлять матеріали за квітковими композиціями Катерини Білокур: «Квіти за тином» (1935р.), «Польові квіти» (1941р.), «Буйна» (1944-1947рр.), «Декоративні квіти» (1945р.), «Квіти на блакитному тлі» (1942–1943 рр), «Півонії» (1946 р.), «Квіти та горіхи» (1948 р.), «Півонії» (1946 р.), «Букет квітів» (1940-1950-х рр.), «Квіти, яблука і помідори» (1950 р.), «Городні квіти» (1952р.), «Пшениця, квіти, виноград» (1950–1952 рр.), Городні квіти» (1952р.), «Квіти на синьому фоні» (1954 р), «Квіти і калина»(1958р.) а також «Автопортрет» (1950 р.), «Привіт Врожаю» (1946р.), «Колгоспне поле» (1948–1949 рр), «Натюрморт із колосками і глечиком» (1958–1959р.) «Богданівські яблука»( 1950-х р.) та ін.
Катерина Білокур володіла рідкісним даром художника - абсолютним відчуттям кольору. Її художня манера сформувалася ще на початку 30-х і майже незмінною залишалася впродовж усіх років її творчості. Саморобні тоненькі пензлики художниці сприяли делікатному письму: мазочок на картинах рівний, а барви на її роботах неначе світяться. Твори художниці ювелірні, доведені до віртуозності. Фахівці вважають, що ніхто ще не зміг повторити її стилю.
Протягом двох тижнів бажаючі будуть мати можливість переглянути науково-популярні фільми про життя та творчість Катерини Білокур «Чарівний світ Катерини Білокур» (1986р.) «Сповідь», «Послання».
Квіти «земні» та на полотні – вже пережили свого творця на цілих півстоліття, будуть квітнути( квітнутимуть), невмирущі - житимуть і далі !!!…
