Одна людина, хвора на туберкульоз – інфікувала десятьох рідних. У це важко повірити, проте це реальна історія з Кропивницького.

Матвій кілька років сидів у в’язниці. Відбувши свій термін, повернувся додому. Точніше, власного будинку у нього не було, тому проживав по черзі у трьох своїх сестер. Звісно, медичну довідку ніхто не запитував, а приютили брата, щоб допомогти налагодити життя.

Та через рік стан здоров’я Матвія погіршувався – то тривожив кашель, то підвищувалася безпричинно температура. Родина наполягла на госпіталізації.

- Власне, після флюорографічного обстеження у чоловіка виявили туберкульоз легень. Тоді були подальші обстеження. Форма туберкульозу була відкрита, тож він становив небезпеку для суспільства. Чоловіка направили на стаціонарне лікування у Лісову поляну (нині – лікувально-діагностичний комплекс 2 - ред). Згодом він потрапив до мене під соціальний супровід. Ми почали обстежувати контактних осіб, а їх виявилося чимало. У трьох сестер діти, тож ми одразу обстежили їх. Дітям робили СКТ-обстеження за фінансової підтримки проєкту «Підтримка зусиль у протидії туберкульозу в Україні», який впроваджується РАТН. У результаті обстежень туберкульоз підтвердили у п’ятьох дітей. Найменшій дівчинці п’ять років, старшій – шістнадцять. Обстежили і дорослих, як результат загалом десять хворих, яких інфікувала одна людина, - розповідає соціальна працівниця БО «100 відсотків життя. Кропивницький» Ольга Потапенко.

Кожному хворому було донесено про важливість лікування хвороби, яка небезпечна для оточуючих. Оскільки ця родина асоціальна, то вагому роль у лікуванні зіграли безкоштовні сертифікати на продукти харчування від благодійної організації, які сім’ї отримують на кожного хворого щомісяця.

Попри те, що в сім’ях на власному прикладі відчули, як одна людина може інфікувати інших, соціальна працівниця працювала з кожним, щоб переконати у важливості лікування. Наразі майже протягом двох місяців щодня Ольга Потапенко приходить у сім’ї і приносить хворим протитуберкульозні препарати, контролює їх прийом.

- Я не можу залишити їх без догляду. Чекаю поки кожна вип’є пігулку і зап’є склянкою води. Одній дитині потрібно було випити дванадцять пігулок, але через два тижні їх кількість зменшилася згідно з схемою лікування. Контролюю прийом ліків, а потім із спокійним серцем повертаюся додому. Лікування безкоштовне, потрібно лише відповідально поставитися до свого здоров’я, щоб не загострилася хвороба, щоб не інфікувати інших. Туберкульоз виліковний, якщо його лікувати, - каже Ольга Потапенко.