В Кіровоградському обласному художньому музеї розгорнуто виставку «Повернення на рідну землю» присвячену 95-річчю від дня народження художника-земляка Івана Савенка.

Народився Іван Савенко 17 січня 1924 року в селі Варварівка (Долинський район, Кіровоградська область) в заможній родині хліборобів із козацьким корінням. У період колективізації та розкуркулення разом з батьками був висланий до Сибіру. Трагічна історія родини митця стала своєрідною ілюстрацією жахіть того часу, коли людей відривали від рідної землі, домівки, забирали майно та силоміць вивозили туди, де природа випробовувала на міць й потрібно було виживати. В 1930-ті навчався в середній школі на Уралі, згодом в Кизеловському гірничому технікумі. Далі була участь в Другій світовій війні, яка внесла серйозні корективи у становлення юнака як художника. Івану Савенку, як і свого часу Іллі Рєпіну, довелося перевчитися малювати лівою рукою, адже праву кінцівку він втратив під Каховкою в далекому 1943… Хірург, що врятував ще юного Івана запитав ким, той хоче стати і Савенко відповів, що хоче вчитись в художньому інституті. Лікар порадив не засмучуватись і нагадав про Рєпіна. З того часу все змінилось, він цілими днями тренував ліву руку виводячи палички й кружечки. І йому вдалося опанувати складне мистецтво бути шульгою. Його син, Микола так про це пише: «…Здавалося, що доля виносить смертний вирок. Але ціною неймовірною сили волі він робить неймовірне… стає шульгою…». 

В 1944 році мрія здійснилась – він вступив до Київського художнього інституту. А далі подорожі країнами колишнього Радянського Союзу, робота в майстерні та викладацька діяльність. Особливу увагу приділяв пейзажам – намагався в них створити узагальнений образ природи, показати далечінь, перспективу, безмежність рідних просторів. 

На ранньому етапі творчості І. Савенку була притаманна особлива поетичність та надмірна деталізація, але час і досвід сформували нові особливості стилю – композиції ставали лаконічнішими та суворішими, мазки фарби накладались на полотно широко та вільно, відтворюючи пластичність форм. Його картини ліричні, філософські, вражають глибиною образів та грою кольорової гами. Під час написання робіт використовув свій особливий грунт, власну технологію. Ставав на коліна та зубами натягував полотно, так щоб аж «дзвеніло». Його музою, натурницею, таємничою співрозмовницею стала оточуюча краса природи. В 1952 році прийнятий в члени СХ СССР. Приймав участь в багатьох виставках. Відома художниця Тетяна Яблонська характеризувала Савенка так: «До цих пір вражає невичерпна любов цього художника до природи, мистецтва і його невтомність у праці». 

В експозиції «Повернення на рідну землю» представлений портрет матері  Івана Савенка «Хлібороб Євдокія Пазенко» (1969),  який було передано до фондового зібрання Кіровоградського обласного художнього музею                                в грудні 2017 року племінником художника за сприяння історика, краєзнавця, кандидата економічних наук Владислава Сердюка та голови обласної організації Національної спілки краєзнавців України, директора Державного архіву Кіровоградської області Олега Бабенка. Це історія щасливого повернення на рідну землю. З портрету дивиться сумне обличчя літньої жінки з пронизливим, ясним поглядом карих очей, що сидить на лавці. Натруджені працею руки лежать на колінах. Саме на них зробив акцент художник, адже ці руки все життя тяжко працювали на землі даючи життя колоскам з яких народжувався хліб. Поряд на лавці зображено буханець, з іншого боку матері - сніп колосків, а позаду – вишите полотно. Це не просто картина, а справжній «портрет-біографія», в якому постать, печатка смутку на обличчі та інтер’єр розповідає про трагедію родини художника і водночас про трагедію всього українського народу. До речі Савенко любив писати кілька варіантів своїх робіт. Портрет матері не став винятком. В 1976 та 1979 роках було написано ще кілька варіантів. Образ й поза матері та ж, але орнамент, колір одягу та інтер’єр варіативні. З цими роботами художника можна ознайомитись в книзі                             «И. Савенко. Избранные произведения», що разом з іншими матеріалами міститься в експозиції.

Повернення портрету матері Івана Савенка стала початком знайомства                       та дружби обласного художнього музею з Людмилою Іванівною Забаштою, дружиною народного художника України Василя Забашти, доброго друга                    та колеги нашого художника-земляка. Стаття в газеті «День» про передачу до фондового зібрання музею картини «Хлібороб Євдокія Пазенко» (1969) схвилювала її та викликала бажання поділитися цікавою інформацією про митця. Людмила Іванівна передала до фондового зібрання музею книгу                           В. Забашти «Світ очима художника» видану в 2009 році, де містяться теплі спогади про Івана Савенка.

Покинув цей світ талановитий художник-земляк на шістдесят четвертому році життя 17 грудня 1987 року в Ленінграді (нині Санкт-Петербург). На тлі сучасних подій та непростих відносин з Росією дуже важливо, що його роботи почали повертатися на рідну землю.