Кіровоград24: портал про місто

Кіровоград24: портал про місто

Розділ: культура
Автор: Дмитро Шульга, спеціально для "Кіровоград24"
Дата: 8 грудня 2017
Документ знаходиться за адресою: http://kirovograd24.com/culture/2017/12/08/volodimir-jakimets-schirist-u-pershu-chergu-.htm
культура, 8 грудня 2017

Володимир Якимець: «Щирість – у першу чергу!»

Дмитро Шульга, спеціально для "Кіровоград24"


У 2017 році знана вокальна формація «Піккардійська терція» відзначає своє 25-річчя. З нагоди цієї поважної дати колектив відправився у всеукраїнський тур, де не тільки зі своїми прихильниками святкував чвертьвіковий ювілей, але й презентував новий довгоочікуваний альбом «Лети». Наприкінці листопада завітали «піккардійці» і до Кропивницького, і перед концертом ми отримали ексклюзивну нагоду поспілкуватися з художній керівником «Піккардійської терції» Володимиром Якимцем.


Володимире, 25-річчя – для «піккардійців» якась особлива дата, чи, так само як на 15-річчя чи 20-річчя: ювілейний концерт у Палаці «Україна», тур країною?..


В. Якимець: Немає жодних особливостей. Ми згадували ті 20 років – таке враження ніби вчора. Ніби вчора ми спускалися на качелях у Львівському оперному театрі, коли у 1997 році презентували перший великий сольний концерт. Такі були всі худенькі, прилизані, перестрашені на сцені. Взагалі, коли людина ставить собі якісь крапки – скажімо: 20 років минуло – крапка, починаємо ніби з нового аркуша – не повинно бути такої крапки. Хіба три крапки. Ти можеш собі два місяці відпочити – таке можна собі дозволити, оскільки зроблена певна робота – і йдеш далі. Головне – що маєш бажання змінюватися. Тим більше для артиста. Якщо артист перестане змінюватися і постійно буде працювати в рамках одного кліше – то довго він так не протягне. Завжди треба робити щось цікаве для слухача.


За що Ви зараз як художній керівник найбільше сварите своїх колег по «Терції»?


В. Якимець: Це важко уявити, але повірте мені: я пробачу, коли це буде нечисто заспівано, навіть половину концерту, головне – щоб це було заспівано щиро. Це в першу чергу має бути, тому що за тим ідуть люди. Глядачі прекрасно знають, що ти жива людина, що з тобою можна поспівати, що ти можеш переплутати слова, що ти можеш десь запнутися… А, може, і вони так само  спробують: раз ці змогли, то чому я так не можу. Так що щирість – у першу чергу.


В інтерв’ю Ви колись сказали, що є глядачі, котрі ходять на концерти заради шоу, а є так, що ходять на концерти заради музики. Але ж «Піккардійська терція» теж не цурається елементів шоу – насамперед я маю на увазі, коли під пісню «Жовті стрічки» Славко Нудик прогулюється сценою з мікрофонною стійкою, наче з парасолькою.


В. Якимець: Стосовно всього, що витворяє Славко Нудик на сцені – він робить це абсолютно імпровізаційно. А те, що вже вдалося і зал на це зреагував – то, звичайно, таке повторюватиметься з концерту в концерт, і деколи ти не пам’ятаєш: тут ти так показував чи ні. Ясно, що це мусить бути. Людина серйозну пісню послухає, але коли композиція, під яку можна побавитися, хочеться глядача розвеселити. Повторюся: це все відбувається імпровізаційно і це все було придумано на сцені. Ми нічого не прораховуємо наперед. Знаєте, різні бувають емоції, може бути таке, що, скажімо, під час концерту я бачу, що наступна пісня має бути народна і дуже важка. Але дивлюся: зал ще не достатньо розігрівся – то можу в будь-який момент програму поміняти, навіть на сцені. Адже люди для того і приходять, аби отримати задоволення. Якщо для того, щоб вони отримали більше і кращих емоцій, слід щось поміняти на сцені – треба це поміняти. Не вони заради тебе, а ти заради них приїхав.


Не так давно вийшов у прокат фільм «Сторожова застава», і до його саундтреку ввійшла пісня у виконанні «Піккардійської терції». Існує поширена думка, що в кіно потрапляють через певний предмет меблів, а як ви потрапили в цей фільм?


В. Якимець: Через телефон [сміється – Д.Ш.]  Дуже банально й просто. Подзвонив продюсер фільму і запитав, чи не могли би ми записати пісню? А в нас 10 днів до сольного ювілейного концерту до 25-річчя в Палаці «Україна», а ще через 5 днів – виліт на Америку й Канаду, особливо нема коли то всьо робити. Та все ж таки ми погодилися і записали свою версію. Довго вони її слухали, я вже почав думати, що на тому все й скінчилося. Аж тут дзвінок: є пропозиція зробити просто трохи інакше. І вийшло так: у фільмі звучить та версія, яку вони просили, а, власне, на кліпі, який незабаром вийде, буде звучати повноцінна версія, яку ми першопочатково зробили. Я так розумію, що їм треба було, аби ця пісня, яке йде лейтмотивом фільму, прозвучала в декількох версіях. Якби було більше часу, ми б, певно, точніше один одного зрозуміли і це було б краще для фільму. До того ж, це наш перший досвід, коли ми записуємо пісню спеціально для саундтреку, тому що раніше, наприклад, для документального кіно, бралася готова пісня з нашого репертуару. Маю надію, що вийшло цікаво.


А сам фільм іще не дивилися?

В. Якимець: Ні. Нас запрошували на допрем’єрний показ, але ми в той вечір мали їхати на Київ.


А ви не образилися, що вас не покликали знятися у «Сторожовій заставі»? Скажімо, у Фагота і пісня в саундтреці, і невеличка роль у фільмі. Тим більше, що  в «піккардійців» і досвід є.


В. Якимець: Для всього свій час. Можливо, колись і запросять. Зрештою, треба думати про те, де ти себе краще почуваєш. Фагот – дуже медійна, яскравий персонаж, ми давно знаємося, і я впевнений, що на екрані він дуже гарно виглядає. Не факт, що, наприклад, я б на екрані гарно виглядав, я не маю таких акторських здібностей. Мені краще записати чи написати пісню до фільму, ніж у ньому знятися.


Я десь читав, що доньки одного з «піккардійців» Андрія Капраля намагаються співати, як тато, наслідують його. Чи буде щось на зразок «Піккардійська терція Junior»?


В. Якимець: По-перше, це треба в Андрія Капраля запитатися. А по-друге, навпаки, він казав, що коли доньки щось захочуть, то він їм порадить. Але наскільки я розумію, Андрій сам не хоче бути основним вокальним наставником для своїх дітей, щоб, власне, не було Капраля №2. «Junior» - ні. Нам багато хто пропонував, але ми відповідаємо: уявіть собі, як це штучно зробити? Нас же ніхто штучно на кастингу не збирав. Ми, в першу чергу, зібралися через те, що мали спільні музичні смаки. На цьому ми стоваришувалися, потім пробували одне, далі – друге, і тільки за третім разом вийшов ефемерний початок того, з чого потім виросла і «Піккардійська терція» як колектив. Тому штучно цього зробити неможливо.


Фото з офіційної сторінки у мережі фейсбук Пікардійська терція

258Переглядів
Інші матеріали розділу Версія для друку

Коментарі

Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!
Напишіть ваш коментар
Ім'я:
Коментар: