Кілька днів тому ми почали розповідь про учасників Національного конкурсу короткометражних фільмів, що відбувався в рамках фестивалю «Молодість. Пролог». У цьому матеріалі – завершення огляду, і так само в хронологічній послідовності демонстрації – картини третього й четвертого блоків.

«ЕФЕКТ СХОДІВ»

Другий день «Молодість. Пролог» розпочався знову з дипломної роботи студентки КНУТКіТ імені І. Карпенка-Карого Каті Павленко й найкоротшого фільму Національного конкурсу. Як розповіла не прес-конференції режисерка, цю стрічку вони зняла, здавшись під натиском її університетського майстра Михайла Іллєнка, котрий після попередніх триваліших кваліфікаційних робіт сказав, щоб вона зняла анекдот. І Катя з цим упоралась, представивши мініатюру про те, як, опинившись на сходах, головний герой вирішує таки сказати знайомій дівчині те, що він насправді про неї думає, і це викликає зовсім несподіваний ефект.

«ОСТАННІЙ ЗАПИС»

Документальний україно-німецький фільм Сипрієна Клемана-Дельмаса та Ігоря Косенка. Як і у стрічці «До скорого», про яку йшлося в попередній частині, у картині дві головні дійові особи, одна з яких відправляється в зону АТО. У випадку з «Останнім записом» - це дідусь Анатолій та його прийомний онук Артем. Старий начебто не заперечує проти рішення хлопця, як своєрідну настанову розповідає про своє солдатське минуле. Але все ж таки сподівається на те, що Артем передумає, і спостерігає, чи не похитнеться його впевненість. «Останній запис» нагороджено спеціальним дипломом журі, хоча, як на мене, більш емоціогенним був згаданий «До скорого».

«МА»

Другий диплом журі Національного конкурсу, і знову в документальної картини. Цей фільм можна було вже бачити в Кропивницькому в рамках фестивалю «Lampa.doc», і всі ті, хто дочекався його показу (а демонструвався він в один із днів вже під північ), просто не могли не закохатися у цей відеощоденник однієї мешканки Маріуполя, котра для доньки знімає ролики зі свого життя – як вона годує синичок, як ходить на дачу чи гуляє околицями прифронтового міста, до якого долинає відлуння війни; як намагається вчити кота ловити мишей – і все це супроводжується влучними й дотепними коментарями. Абсолютно заслужений диплом, який отримувати режисерка Марія Стоянова вийшла з тією самою авторкою роликів Зінаїдою Обуховською.

«ТЕХНІЧНА ПЕРЕРВА»

Безперечно, одна з найпомітніших короткометражок року. Фільм, який якщо ви побачите, то нескоро забудете. У стрічці Філіп Сотниченко втілив цікаву ідею – показав, що відбувається, коли касирка в супермаркеті ставить табличку «Технічна перерва». Картина знята нібито одним дублем, камера в документальній манері невідривно йде за звичайною дівчиною-касиркою – у власне помешкання, потім на ринок і знову в магазин. Начебто нічого надзвичайного, але натуралістичність однієї з фінальних сцен потребує від глядача особливої стійкості душевної організації.

«SUI CAEDERE»

За сюжетом,  це назва міста, куди потрапляють ті, хто покінчив життя самогубством, і перебувають там стільки років, скільки вони мали прожити. Досить оригінальна ідея, якісна похмура картинка, гідна голлівудських антиутопій. У закордонному кінематографі іноді так буває, що після успішної короткометражної роботи режисер отримує можливість зняти на її основі повний метр. «Sui Caedere» має подібний потенціал і хочеться цього побажати режисеру Станіславу Капралову, котрий, як стверджується в каталозі «Молодості. Пролог», зараз працює в Азії, щоб сплатити рахунки за втілення його мрії.

«НЕ БРЕШИ МЕНІ»

Чи не найбільш експериментальна робота Національного конкурсу, яку, боюся, з одного перегляду не зрозуміти. Режисер, автор сценарію, оператор, монтажер, продюсер та виконавець головної ролі Олександр Фразе-Фразенко з’являється на екрані у двох відображеннях. Спочатку його персонажі говорять каноном, потім ніби розмовляють між собою про самотність. Якщо деякі з конкурсних робіт не дотягували до поняття «фестивального кіно», то «Не бреши мені», я б сказав, «перетягнув».

«ПРИЧИННА»

Єдиний анімаційний фільм Національного конкурсу. Технічно складна, художньо вишукана, повна символів та метафоричних перевтілень, що відповідає Шевченковій баладі, стрічка Андрія Щербака. Окрім прекрасної візуальної складової можна відзначити розкішний саундтрек композиторки Тані Ша. Навряд чи з анімацією можна було розраховувати на нагороди журі, але від глядачів – що на Одеському міжнародному кінофестивалі, що на «Молодість. Пролог» - практично овації!

«ІНШИЙ»

Десь на середині фільму зрозумів, якого жанру ще несправедливо не було в конкурсній програмі – бодай трохи кримінальної драми, і картина Кирила Жаровського це виправила. Головний герой Сергій працює двірником, навідує хвору матір і начебто такий життєвий розклад його задовольняє. Але коли в його усталений побут вривається новий знайомий, юний дивакуватий хлопець, Сергій, ніби старший брат, бере його під опіку. І не відступає, коли виявляється, що хлопець заборгував немаленькі гроші, і єдиний спосіб повернути позичене – піти на порушення закону.

«НОВОСІЛЛЯ»

Фільмові Надії Парфан – чи то ігровому, чи то документальному – більше пасує англомовний відповідник назви – «Housewarming». Один вже немолодий чоловік починає копати яму в землі, не звертаючи уваги на оточуючих, і зрештою лягає туди, ніби намагаючись «зігріти» свій майбутній дім. Але от що спонукало його на такий учинок? Відповідь – наприкінці картини.

«КІНЕЦЬ МІСЯЦЯ»

Обираючи іноді не зовсім звичні ракурси, Олег Ісаков торкається вельми актуальної на сьогодні теми складнощів комунікації між навіть близькими людьми. Сестра намагається розповісти про одну випадкову зустріч, яка сталася з нею, натомість брат все торочить про приземлене, про оплату за квартиру.

«НЕВИДИМА»

Дебютна режисерська робота Максима Наконечного на початку скидається на заурядну психологічну драму на соціальному ґрунті. Молода вчителька з відсутнім особистим життям приїжджає працювати десь у село або маленьке містечко, де отримує «стійкі» прояви уваги з боку підопічного старшокласника. Але з розвитком дії розповідь помітно втрачає серйозність, коли головна героїня спробує приміряти на себе роль одного з відомих літературних персонажів й насмілитися пережити те, про що вона лише читала на уроках учням. І, власне, після цього перевтілення стане остаточно зрозумілий сенс назви.

Читайте також:

«Молодість. Пролог». Національний конкурс. Частина І