Кіровоград24: портал про місто

Кіровоград24: портал про місто

Розділ: культура
Автор: Дмитро Шульга, для сайта "Кіровоград24"
Дата: 15 вересня 2017
Документ знаходиться за адресою: http://kirovograd24.com/culture/2017/09/15/take-it-izi-.htm
культура, 15 вересня 2017

Take it, Ізі!

Дмитро Шульга, для сайта "Кіровоград24"


Італійсько-український фільм "Ізі", що 14 вересня стартував у прокаті, я б назвав анти-"Гніздо горлиці". Якщо останній - український погляд на заробітчанство, великою мірою мелодраматичний, то "Ізі" - це погляд з Італії (адже попри велику частину наших співвітчизників у знімальній групі, автором сценарію та режисером є уродженець Апенин Андреа Маньяні) у жанрі "чорнуватої" комедії абсурду.


Якщо ви все ж таки вирішите піти на "Ізі", зауважте, що стрічка ближче до артхаузу, ніж до мейнстриму. І якщо навіть це вас не зупиняє, то під час перегляду не варто сприймати все, що відбувається на екрані, буквально. Та Україна, в яку потрапляє головний герой у прагненні довезти на батьківщину труну з тілом загиблого заробітчанина, - великою мірою умовний простір. Для Ізі - це подорож до країни, якої немає. Італієць намагається знайти село, куди йому треба доставити незвичний вантаж, за місцем прописки у ще радянському, серпасто-молоткастому паспорті загиблого. І український поліцейський бере головного героя на кпини - мовляв, такої країни, як СРСР, уже давно не існує, - але Ізі у своїй подорожі постійно натрапляє на залишки "совка". Скажімо, навіть попри нову назву й форму, поведінка правоохоронців та інтер'єр дільниці позірно радянські. Також головний герой опиниться у типовій радянській їдальні чи у спустілому величезному заводському ангарі, проіржавілі нутрощі якого розпилюють мисливці за металом.


І нехай жанр "роуд-муві" ніяк не назвеш свіжим чи оригінальним, але можливі нарікання на подібний заїжджений прийом відверто тьмяніють перед пречудово втіленим Нікола Ночелла (приз на МКФ у Локарно) образом головного героя. Ізі у виконанні Ніколи - флегматичний, майже загальмований (аж доки не доходить справа до перегонів), до зворушливостіі незграбний та наївний - переконливо втілений типаж "великої дитини". І цю дитинність творці стрічки усіляко підкреслюють. Скажімо, коли Ізі замикає себе в кабінці туалету на заправці, прибиральники, котрі приходять йому на допомогу, переконані, що там застрягла дитина. Або коли в церкві головний герой абсолютно неусвідомлено сідає саме на місця, де зазвичай сидять діти. Та й саме на угорсько-українському кордоні його змушують поголити бороду (мовляв, на фото в паспорті не схожий, там він без бороди), і до України він в'їжджає без цього дорослого атрибуту. З огляду на сказане вище, цілком пояснюваним видається прив'язаність Ізі до труни: він везе її, щоб довести братові й матері, що він на щось та здатний. З іншого боку, головний герой усвідомлює, що під віком труни хай би там як, але людина, на котру, як вважає Ізі, десь чекають рідні, аби гідно провести в останню путь.


Попри навмисну співзвучність імені головного героя з англійським словом "easy" (до речі, протягом стрічки автори неодноразово дотепно обіграють  відому ідіому "take it easy"), перегляд "Ізі" навряд чи буде легким. А чого ще чекати від фільму-подорожі в країну, якої немає, з пункту, куди неможливо повернутися.


4733Перегляда
Інші матеріали розділу Версія для друку

Коментарі

Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!
Напишіть ваш коментар
Ім'я:
Коментар: